З цією поїздкою з самого початку було щось «не так». Розмови про неї почалися понад півроку тому з неприємного осаду від необхідності «переполовинити» склад Черкаського академічного заслуженого народного хору, а то й узагалі взяти «на підсилення» київських співаків. Ковтнувши образу, артисти все ж почали підготовку. Точно так же готувалися музейні працівники, пропонуючи свої варіанти концепцій виставки, яка, начебто, планувалася мало не в «Метрополітен-музеї» Нью-Йорка. Плани організаторів поїздки, обставини виникнення її ідеї трималися за сімома печатками навіть від майбутніх її учасників.Тож досі незрозуміло, з чого все почалося.

Та в останні 2 тижні виникла страшна метушня – особливо зі збиранням експозицій виставок творів Черкаських художників та майстрів народного мистецтва. На диво і з візовими документами все вирішувалося в останній момент. Але чи не кожного дня проводилися наради про поїздку. Для чого їхали? Які результати збиралися отримати? Чому визначений саме такий склад делегації?

Навіть сам керівник області не зміг того сказати на останній перед відльотом прес-конференції. Жодного з місцевих журналістів до делегації не запросили, навіть з числа тих, у кого була відкрита віза США. А спроба знайти можливість висвітлення події відгукнулася дивними відомостями: про абсолютну непоінформованісь частини заявлених у програмі перебування приймаючих організацій – головим чином організацій українців, проблемний з точки зору українських організацій культурний контекст перебування делегації.

Ці обставини викликали навіть публічний осуд від Голови Світової Конференції Українських Державницьких Організацій Аскольда Лозинського, висловлений на акції у захист державного статусу української мови в Україні перед нашим Генеральним Консульством в Нью-Йорку. Звісно, що численні повідомлення про цей захід в наших місцевих інтернет-ресурсах не забарилися. А відповіддю їм стали офіційні прес-релізи про те, що Черкаська область співпрацює сама чи не зі цілою ООН, про укладений меморандум про співпрацю зі Штатом Нью-Йорк, прокламацію Сенату Штату, зустріч з IBM тощо.

Десь одним реченням – про виступ Черкаського народного хору, який у той момент насправді міг бути в кращому випадку в літаку над океаном, у гіршому – у зоні відльоту аеропорту «Бориспіль», рівно як і експонати виставок та їхній супровід. Організаційна колотнеча таки далася взнаки невчасно отриманими візами, недооформленими документами і іншими прикрощами, які на маршруті розділили делегацію. Аж ось візит, який з прикро короткого 4-денного, перетворився на практично ніякий, 2-денний, підійшов до завершення. Тепер за «сумою» прочитаного раніше та дописом Лева Хмельковського, отриманого сьогодні вночі, читачі зможуть спробувати скласти власні враження від заходу, який вочевидь міг би стати одним із прапорів владних досягнень напередодні виборів, а став…

Для того, щоб все не виглядало аж зовсім кисло, наведу зауваження Лева Хмельковського, що залишилося поза його текстом. На його думку, можливість участі таких колективів як Черкаський народний хор в українських фестивалях у США є: «…але треба працювати. Вчора був на зустрічі Алекс Гутмахер, продюсер концертів Квітки Цісик, я звів його з Тулубом. Такі як Гутмахер можуть це зробити». Отже будемо сподіватися, що Америка таки зможе познайомитися з культурою Черкащини яскраво і не похапцем.

Оксана Колісник, журналіст, Черкаси

* публікація на ресурсі «Наше коло»

реклама

Коментарі  

 
+7 #11 Василь 02.07.2012 09:14
Цитую Оксана Колісник:
Чого мінусуєте? Вважаєте, що журналісти в творчих поїздках мистецьких колективів не потрібні? А що журналісти думають?


журналісти думають про те, як не повторити долю деяких попередників. А пишуть виключно те, що скаже Папік. Хотів би я помилятися, але така правда
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-7 #10 Оксана Колісник 30.06.2012 13:45
Цитую кактус:
бо не люблять тебе, точніше твої фахові коменти під кожноу статтею...
Ага. Так розчаровані, що у мене візи до США немає, що аж "мінус 10 стоїть" оце зараз:) А я оце згадую як Віталік Ковач і Саша Костирко в три дні паспорти закордонні робили, коли я запропонувала з'їздити з "Каноном" на фестиваль до Хайнувки в Польщу. Віталій невдовзі поїхав з Черкас і казав, що та поїздка наче якісь пута розірвала і дуже скоро він став досвідченим мандрівником поза кордонами. До Вроцлава з нами їздила телегрупа "Вікки", не думаю, що шкодують. І я дуже вдячна всім журналістам, які нам допомагали і допомагають. Усіх запрошую на концерт - закриття сезону, який відбудеться 3 липня о 19.00 у Черкаському художньому музеї.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+7 #9 кактус 29.06.2012 14:10
бо не люблять тебе, точніше твої фахові коменти під кожноу статтею...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-15 #8 Оксана Колісник 27.06.2012 18:30
Цитую Оксана Колісник:
Повідомляю. Мова йде не про мене. У мене візи до США немає. Це - інша людина, яка могла би стати в нагоді. Я навіть не знаю прізвища. Так казали. До речі, у 1999-му та 2000-му, коли вдавалося вивозити камерний хор "Канон" до Польщі на фестивалі, участь журналістів була надзвичайно важливою. По-перше, це дуже розвантажує організаторів, які зацікавлені у "літописанні" події, але мусять займатися іншими справами. По-друге, це завжди ще один творчий продукт, який тільки робить враження яскравішими. По-третє, не виникає у решти колег такого палкого бажання пошукати когось, хто б бачив події на власні очі... Я вважаю, що за найменшої нагоди журналіста, бодай телеоператора, варто включати до складу таких делегацій.
Чого мінусуєте? Вважаєте, що журналісти в творчих поїздках мистецьких колективів не потрібні? А що журналісти думають?
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-12 #7 Оксана Колісник 25.06.2012 19:13
Цитую коментар:
якщо коротко "я там не була, мене навіть не запросили, але я все знаю і про все напишу!"
Були інші, які про все фахово розповіли. Прочитайте за посиланням повний матеріал.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-16 #6 Оксана Колісник 25.06.2012 19:12
Повідомляю. Мова йде не про мене. У мене візи до США немає. Це - інша людина, яка могла би стати в нагоді. Я навіть не знаю прізвища. Так казали. До речі, у 1999-му та 2000-му, коли вдавалося вивозити камерний хор "Канон" до Польщі на фестивалі, участь журналістів була надзвичайно важливою. По-перше, це дуже розвантажує організаторів, які зацікавлені у "літописанні" події, але мусять займатися іншими справами. По-друге, це завжди ще один творчий продукт, який тільки робить враження яскравішими. По-третє, не виникає у решти колег такого палкого бажання пошукати когось, хто б бачив події на власні очі... Я вважаю, що за найменшої нагоди журналіста, бодай телеоператора, варто включати до складу таких делегацій.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-6 #5 кактус 25.06.2012 17:58
Молодець, пані Оксано! Так тримати! Не побоялися сказати правду!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+16 #4 РеБром 25.06.2012 16:05
Оксано, то є віза чи немає? Про кого йшлося?
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+10 #3 коментар 25.06.2012 14:27
якщо коротко "я там не була, мене навіть не запросили, але я все знаю і про все напишу!"
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+19 #2 Рефері 25.06.2012 13:20
Цитую Ужасть:
Жодного з місцевих журналістів до делегації не запросили, навіть з числа тих, у кого була відкрита віза США. А спроба знайти можливість висвітлення події відгукнулася дивними відомостями
-----
А у пані Колісник..випадково, віза в США не відкрита?

Ужасть воювала-воювала з колісник і таки знайшла, на чому її піймати. :-)
Привсьому негативному відношенні до "Ужасті" і позитивному - до Оксани, я теж, як тільки прочитав фразу про візу в США, подумав: "Оксано, та не можна ж так ображатися, що не взяли!" До речі, у таких випадках віза для журналістів робиться стільки ж часу, як і для артистів. Так що взяти могли будь-якого журналіста. Вірніш, такого, якого не жалко було б, щоб після повернення колеги спересердя заплювали. ;-)
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100