Вівчарик: Революція гідності і гобліни

Крим за свою історію бачив багато чого. Але Гобліна при владі, напевне, вперше.

У ніч на 27 лютого будівля Верховної Ради Криму була захоплена російськими військовими. Незважаючи на це, а скоріше саме через це, у ній відбулася позачергова сесія парламенту, причому російські військовослужбовці відбирали у всіх депутатів засоби зв’язку. На ній новим прем’єр-міністром Автономної Республіки Крим призначили депутата Верховної Ради Криму, лідера партії „Русское единство” Сергія Аксьонова. Незаконно! Адже згідно з Конституцією України, прем’єр Криму призначається Верховною Радою Автономії за погодженням з Президентом України.

Ця людина (зліва) була гарантом нашої Конституції

За призначення Аксьонова нібито проголосували 53 депутати. Нікого з працівників секретаріату кримського парламенту, які б це підтвердили, в приміщенні не було. Також неможливо перевірити, чи були присутні фізично всі депутати в залі засідань парламенту під час голосування, і чи не використовувалися їхні електронні картки для голосування без їх участі. Та найстрашніше те, що це ганебне голосування відбувалося на окупованій чужоземними військами території України. До того ж, окупувала український Крим держава, яка за міжнародними договорами і зобов’язаннями мала би гарантувати цілісність нашої держави, – Росія!

Маріонетка Москви Аксьонов

Чому свій вибір вона зупинила саме на Аксьонові? Адже його партія на виборах у Криму набрала лише 4 відсотки… Може через те, що важко було знайти зрадника-депутата, може тому, що він народився в місті Бєльці у Молдові і майбутні проблеми Криму його не хвилюють? А може Аксьонова призначили насамперед тому, що його ментальність – це ментальність злочинця, якому на закони, а тим паче якісь моральні норми, начхати. Як повідомляли ЗМІ, в середині 1990-х  Аксьонов проходив у міліцейських оперативних базах, як учасник злочинного угруповання „Сейлем” на прізвисько Гоблін…

Як відомо, гобліни – злі, неохайні і потворні міфічні істоти або духи в англійському фольклорі, які мають спільні риси з іншими персонажами нижчої міфології, зокрема близькі до бісів. Мабуть недарма таке поганяло отримав свого часу в кримінальних колах Аксьонов, як і Янукович, котрий серед злочинців став хамом. Тільки хам міг так безсоромно обдирати свою країну і її людей, збиткуватися над здоровим глуздом і безславно втекти, коли тільки запахло смаленим.

Відповідно до свого поганяла діє і Аксьонов – цинічно, лицемірно, незаконно, плюючи на здоровий глузд. Цей гоблін ще й дуже хоче схилити до зрадництва українських військових. Хотів би написати, що не хоче мати аж такого негарного бісівського вигляду на їхньому фоні, але знаю, що через накази головного свого біса, тобто боса, – президента Росії Путіна. За сценарієм він мусить також привести Крим до Росії і освятити вже існуючу присутність її військ „законними” підставами: нелегітимністю нібито влади київської і присутністю на півострові так званих бендерівців. Для цього населення відповідно обробляється російськими ЗМІ.

Мітингувальники за Росію з Бєлгорода

Цими днями мені довелося їздити у справах до Києва. Їхав севастопольським потягом. У купе був удвох з коротко стриженим сивуватим чоловіком середніх років. Півдороги ми обоє насторожено мовчали, півдороги досить серйозно сперечалися. Детально діалог передати важко. Переповім лише найголовніші, на мою думку, тези. Отже, кримчанин, як він сам себе назвав, наголошував на тому, що у Криму діють за аналогією подій у Києві і в багатьох інших регіонах України. Майданівці, мовляв, захоплювали адміністративні будівлі, не підкорялися центральній владі, озброювалися, воювали і, зрештою, здійснили в Україні переворот. Ще й направили бендерівців в автономію. Є загроза російськомовним кримчанам.

Я намагався довести, що в Києві був не переворот, а революція гідності. Люди з усієї України, в тому числі і з Криму, вийшли проти несправедливості і обману, проти зажерливості влади, котра вибудувала злочинну піраміду, в якій усе було побудовано на безпосередній відданості сім’ї Януковича. „Смотрящие” в усіх регіонах дбали лише про примноження її статків і придушували будь-які прояви непокори і незгоди населення з генеральною, так би мовити, лінією владної партії регіонів.

„Українець” з Москви, який підняв російський прапор над ОДА в Харкові

Президент замість того, щоби піти на контакт з протестантами, почути, як обіцяв перед виборами, кожного, вдався до жорстоких репресій. Правоохоронці пішли у нього на поводу і немилосердно били мітингувальників. Дійшло і до жертв, людей кидали за грати навіть не за причетність до протестів, а просто аби залякати. Тож дійсно, доведені до відчаю українці, захоплювали адмінбудівлі по всій Україні, проголошуючи владу народу. При цьому прапорів інших держав не вивішували. Зрештою, джерелом влади в Україні за Конституцією є народ. Тож, якби кримчани висловили недовіру своїм керівникам, а їх би за це били, я б сам підтримав захоплення будівель і вигнання злочинців при владі. Але Верховну Раду Криму захопив не народ, а російські військові, голова Верховної Ради Криму залишився на своєму місці, а над адмінприміщеннями півострова підняли прапори іншої держави. Більше того, влада Криму закликає Росію анексувати Крим. На вулицях автономії ми бачимо не стільки протестувальників, скільки російських солдатів з найсучаснішим озброєнням. Це не палиці, бити і травматична зброя мітингувальників з Майдану. Це найсучасніші в світі автомати, кулемети, а також військові машини і БТРи російської армії. Ще й російські кораблі блокують вихід у море нашим суднам.

Щодо легітимності центральної влади, то вона вся на місцях, за винятком тих, хто ганебно втік, насамперед Віктор Янукович. Його ніхто не виганяв, він з власної волі став вигнанцем. А Верховна Рада України, яку обирали і кримчани, діє і приймає рішення переважно конституційною більшістю. Що ж у цьому нелегітимного? Тим паче, що перевибори Президента України вже призначено. Хотілося б також дізнатися, що загрожує російськомовним жителям у практично суціль російськомовному Криму.  А ще побачити міфічних бендерівців на півострові. Хоча кримських тітушок і беркутівців у дії в Києві бачили всі…

На жаль, кримчанин мене не почув. Тож я лише запитав, чи був він особисто в Києві на Майдані і які програми українського телебачення дивиться. „На Майдане не был и украинское телевидение не смотрю принципиально. Только российское”, – відповів опонент. У мене запитань більше не було.

Раби завжди кланяються своїм господарям

На моє глибоке переконання, зараз у Криму ми бачимо шабаш совків у їхньому класичному вияві. Ці люди, зомбовані ненавистю до України, не хочуть думати, аналізувати, дискутувати. Вони засліплені і чують лише себе. Прихильники Росії на півострові готові протиставити себе не лише Україні і кримським татарам, а й усьому світові. Вони не хочуть знати, що буде з Кримом. Для них важлива лише присутність Росії, а там хоч трава не рости. Це якесь масове божевілля і похмілля від такого розгулу сепаратизму буде важким. Так, зовсім не російської національності віце-прем’єр-міністр Криму Рустам Теміргалієв заявив, що вся державна власність України на території автономії буде „націоналізована”. Він же нарікав на те, що попередня українська влада (вибрана насамперед Сходом України і Кримом) наробила у Криму безліч помилок і довела його ледь не до руйнації. І тут же тужив за Януковичем, називаючи його легітимним президентом… Теміргалієв не бачить абсурдності своєї позиції і навіть не думає, що помилки попередників можна виправити з новою владою і новим майбутнім президентом. Йому цього не треба, йому потрібна Росія.

Прикро тільки, що ті, хто провокують сепаратистські настрої і дії, ляльководи з Росії і України здебільшого залишаться за лаштунками і на відміну від задурених, засліплених людей не постраждають. Ці негідники-гобліни посміхатимуться тихесенько і рахуватимуть свої срібняки.

А що ж чекає звичайних людей? І що треба було робити? Насмілюся висловити свої думки і припущення, бо, зрештою, їх зараз у тій чи іншій мірі висловлює кожен українець, якому не байдужа доля Батьківщини. Тож, як на мене, вже давно треба було заарештовувати голову Верховної Ради Криму Володимира Константинова. Адже він не раз демонстрував неприйняття України і висловлював сепаратистські гасла. Однак, ні Президент Янукович, який молився на Росію, ні СБУ, кероване ставлеником Росії, такого зробити апріорі не могли.

Росіяни, що наважилися протестувати проти агресії Росії в Україні

Для зміцнення українських позицій у Криму наша влада давно також мала видати Указ, чи прийняти закон (не знаю, як це має бути правильно оформлено) про реабілітацію кримських татар, їх потрібно було масово залучати до силових структур. І зараз ми б не мали зрадників-міліціонерів в автономії. Кому було незрозумілим, що українські інтереси в Криму обстоюють переважно кримські татари? Але чи була в нас насправді орієнтована на Україну центральна влада?

Переконаний, сценарій поглинення України Росією в Кремлі розробляли вже давно. Як мінімум, планувалося відібрати південно-східні регіони. І Янукович про це знав, тому, напевне, і зволікав з уведенням військ до Києва під час революції. Але остаточно порвати з Путіним не міг, через що і програв. Путін же робив ставку на кума Медвєдєва Медведчука. І той наполегливо просовував в Україні ідею ледь не щоденних референдумів. Готував грунт для того, що його сепаратистська влада терміново готує у Криму, і який на даний момент усе ж є незаконним.

Росіяни, що наважилися протестувати проти агресії Росії в Україні

Російські розвідники скоріш за все проспали, а потім недооцінили розмах української революції і стійкість духу її учасників. Завадила й Олімпіада в Сочі. Таким чином у нас з’явився шанс. Однак, нова-стара влада України так і не наважилася заарештувати Константинова і Могильова. А далі Росія почала діяти за написаним сценарієм. Щоправда, в південно-східних регіонах скоріше за інерцією. Там усе пішло не за планом. У Криму, схоже, теж з’явився момент експромту. Скоріш за все, Москва планувала, що Крим буде номінально українським, а фактично незалежним, з якнайбільш дружніми стосунками з Росією. Тобто вона керуватиме в такій собі квазі державі, а утримуватиме Крим буде Україна. Та своїм зверненням до Росії про входження автономії до її складу, кримська влада дещо шокувала й російський істеблішмент. Це було видно з перших невпевнених коментарів. Адже тепер мова йде про аншлюс. Цього не визнає навіть Білорусь і Північна Корея. Звісно, Росії на це плювати, але якщо так, то потрібно буде утримувати півострів. Якщо українській владі вистачить принциповості, вона може перекрити подачу води і електроенергії на півострів, заблокувати сухопутні шляхи. Це паралізує Крим і перетворить його на пустелю і, звичайно, протверезить багато гарячих голів. На жаль, цього не можна робити вже, бо у Криму тисячі наших військовослужбовців, котрі не здаються і захищають нашу з вами гідність і честь.

То що нам робити? Ізраїль би вирішив цю проблему миттєво. Адже Росія на весь світ заперечила, що зелені чоловічки, то її військовослужбовці. Отже, то сірі гуси, тобто терористи, проти них можна проводити антитерористичну операцію. Для підготовленого загону за підтримки наявних розсерджених українських військовослужбовців у Криму справа на день-два. Але.., в цій незугарній автономії і справді чимала кількість людей хоче приєднання до Росії. Не хочуть кримські татари, деякі українці і деякі тверезомислячі росіяни. Тож, за такого розвитку подій можлива громадянська війна. З іншого боку вона можлива і за іншого розвитку подій. Тому влада, що тримається на російських багнетах, так спішить з референдумом. Вона прекрасно розуміє, що за декілька місяців суспільна думка буде іншою, бо цьогорічний курортний сезон вже втрачено, і восени населення може елементарно голодувати.

А тепер виникає ще й така проблема: після приєднання Криму до Росії треба евакуювати наших військовослужбовців і членів їхніх сімей. А це десятки тисяч людей… А куди подіти татар? У них іншої землі нема! Отже, у гру може вступити Туреччина з її найбільшою армією в НАТО… Тобто, варіантів багато, і всі криваві. І все через карлика у Кремлі, котрий грається долями людей, мов іграшками.

Земфіра підтримала Україну

Як буде, побачимо. Прикро, що Захід, схоже, вкотре нас зрадив. Тамтешні гобліни вдають, ніби вірять, що Росію можна зупинити словами і гаслами. Але ж гаранти мали б гарантувати нам безпеку і цілісність усіма можливими засобами, включаючи військові. А інакше, навіщо ми віддали третій у світі за потугою ядерний арсенал? Та скоріш за все, Захід обмежиться лише моральною і матеріальною підтримкою. Тож грамотно використавши надані кошти, ми зможемо модернізувати нашу економіку.

Окрім того, маємо повне право вийти з договору про нерозповсюдження ядерної зброї. І взятися до відновлення ядерного озброєння. Наш науковий потенціал ще дозволяє це зробити. А Захід не те, що не матиме аргументів проти такого нашого рішення, він не матиме аргументів і проти ядерного озброєння Ірану, Північної Кореї, Індії тощо. Бо кожен тепер може сказати: ви вже гарантували безпеку Україні, що з того вийшло? Україна, мовляв, наочно, на своєму гіркому досвіді продемонструвала, що найкраща гарантія безпеки – ядерний потенціал. Може нас потішить в цьому випадку хоча б те, що з об’єкта світової політики ми стаємо її суб’єктом.

Зелені чоловічки в Криму невідомо якої армії…

Та це, зрозуміло, в перспективі. У найближчому часі потрібно виходити з СНД, денонсувати угоди про базування російського Чорноморського флоту у Криму, відміняти позаблоковий стан країни і вступати в НАТО, яке ще своїх членів не здавало. Не знаю, наскільки нам тепер потрібне ЄС, а от НАТО життєво необхідне.

На жаль, ми маємо гоблінів не лише у Криму. Згадаймо самопроголошеного народного губернатора Павла Губарєва в Донецьку, лідера проросійської партії „Родина” Ігоря Маркова в Одесі, котрий, вийшовши випадково з в’язниці, відразу поїхав за інструкціями до Москви. А хіба можна забути черкаського „героя” з Донецьким корінням Тулуба, котрий разом з харківськими гопниками Добкіним і Кернесом виплодив в Україні бездумних продажних тітушок. Харківські лицемірні блазні не лише проголосили так званий український фронт, який протиставили всій Україні, а й навіть запросили до міста бєлгородських відморозків, щоб ті підняли в колишній українській столиці російський триколор. І їх досі не заарештували ні правоохоронці, ні працівники СБУ. Невже у нас міліція, беркут і СБУ були створені лише для того, щоби бити і вбивати людей, які мають гідність? Хоча розумію, що питання риторичне.

„Народний губернатор” Донеччини Павло Губарєв

Усі знають, що найбільше в Києві звірствував беркут кримський. Тепер їхні справжні керівники дають їм за „службу” російські паспорти, ховають від гніву народного. Але ж не втечуть. Понад двадцять років минуло з часу вбивств радянськими спецслужбами протестувальників біля вільнюської телевежі. І їх знаходять і судять… Подібні злочини терміну давності не мають.

Мені цікаво, чому Янукович зміг втекти до Росії. Який гоблін його випустив, адже прикордонники навіть у Донецьку не випускали? Мене дивують деякі скороспілі адміністративні призначення нової влади. Я хотів би знати, як могла народний(!) депутат від партії регіонів, жінка(!), приїхавши з Криму, заявити, що там усе нормально, спокійно. Хай би ще услід за Висоцьким заспівала: „А на кладбище всё спокойненько…”.  І це тоді, коли блокують, роззброюють і викрадають наших військовослужбовців, не дають працювати журналістам і полюють, як на звіра, на спеціального посланця ООН! Чи члени партії регіонів досі не зрозуміли, що у них у всіх руки по лікоть у крові? Може вони хочуть примножити свої „подвиги”, розриваючи на шматки Україну?

А ще я дуже хотів би знати, чи є у прихильників Росії серце? Як може жінка, матір, яка виступає за приєднання до Росії, а отже, до речі, й за те, щоби її онуки воювали у складі російської армії на Кавказі, розкидати свічки, поставлені в пам’ять Небесної сотні?! І рука в неї не відсохла. Між тим, наші полеглі герої боролися й за те, щоби і цій несамовитій сепаратистці жилося краще, якщо ми вистоїмо…

На Майдані в Києві відчутною була присутність Криму

Чому не чути хитрого лиса Кравчука, котрий виплодив небачену в світі територіальну автономію і роззброїв Україну? Може тому він так захищав до останнього Януковича, щоби не чути оцих запитань? До речі, можна просто зараз кримську автономію зробити кримськотатарською, що було б справедливим і історично виправданим, передати повноту влади на півострові кримськотатарському Меджлісу і подивитися, як би тоді себе почували прихильники приєднання до Росії. Чогось мені здається, що дуже швидко вони б зарепетували „Верните всё, как было”…

На жаль, двічі в одну річку не заходять. Ми у стані війни. Відрадно, що ще ніколи українці не були такими згуртованими. Це дає надію на перемогу, хоча, як ми бачимо п’ята колона чимала, і вона дуже прагне нам нашкодити. Хотілося б побажати владі такої рішучості, яка є у простих людей. Ці нібито прості люди дали можливість нинішнім владоможцям зійти на владний Олімп і мати аргументи у переговорах з союзниками. А головне, – увійти в історію в якості не просто рятівників України, а й у якості творців сильної України, котра займе давно належне їй місце серед європейських народів.

На Майдані в Києві відчутною була присутність Криму

Дуже важливо також, що у нас уже є спільні для всієї країни герої. Небесна сотня – це наш постійний сум і постійна гордість. А ще ж є і військовослужбовці у Криму… Дав би Бог, щоби не було більше жертв. І якщо влада почне діяти так само рішуче, як діяла, коли заарештувала сепаратиста Петра Губарєва, коли перекидала десантників у Херсонську область, конфлікт завершиться швидше і безкровніше.

Слава Україні!

Героям слава!

Олександр ВІВЧАРИК, журналіст