От і закінчується той період, коли бажаючі стати депутатами показували рукою на ями на дорогах, раптово згадували за діток і облаштовували для них майданчики, гарно говорили на зустрічах з виборцями у дворах, роздавали купи листівок, впевнено вели себе перед телекамерами та обіцяли кожній свашці по ковбасці. Закінчується період, коли кандидати в обов’язковому порядку робили трішки замислений вираз очей, фотографуючись з бабусями, дітками, лікарями, вчителями, продавцями та й взагалі з усіма, кого могли спіймати.
За цей час ми почули багато обіцянок та багато звинувачень на адресу опонентів. Хтось грався у чесного, а хтось – у найчеснішого. А деякі обіцянки були настільки заїжджими, що їх навіть завчив мій хатній папуга, який хоч і не планує виконувати тих обіцянок, які вигукує своїм деренчливим голосом, проте він принаймні бреше несвідомо…
Ні-ні, я зовсім не хочу сказати, що всі кандидати обманщики, просто деякі обіцянки настільки загальні, що їх можна трактувати по-різному. Бо щоб казати конкретні фрази, треба мати відчуття відповідальності за сказане і розуміти, що виборці спитають в тебе через пару років. Легше просто мати мрію чи говорити про загальну справедливість і нове життя. Хоча в декого можна вже багато чого вимагати. Адже безліч кандидатів, які вже далеко не першу каденцію сидять у владі, ще за минулих виборчих стартів наобіцяли сім мішків вовни, а що в результаті?
І складається враження, що всі ці загальні фрази покликані діяти на підсвідомість, а не на свідомість. Хоча це вже стратегія бізнесу, коли образ звабливої шоколадки нав’язується щодня біля каси в супермаркеті. Та чи далеко наша політика відійшла від бізнесу?
Пригадуючи, у скількох політичних силах вже був кандидат, ти йому пробачаєш ті заїжджені фрази: мабуть, на минулих виборах та партія, від якої він балотувався, не дала йому реалізувати задуманого. А він же так бажав виборцям щастя. Та й тема перебігання політиків з партії в партію потребує довгої розмови. Хто його знає, у скільки ще партій кандидат перебіжить в майбутньому. Бізнес є бізнес.
Разом виборці здатні змінити ситуація, щоб потім вчергове не нарікати на погані дороги, допотопну медицину чи зруйноване комунальне господарство.
Просто до дня виборів слід підійти зважено і відповідально, а не йти до виборчої дільниці просто за звичкою. За звичкою можна накришити на Новий рік олів’є, а на дільниці треба зробити усвідомлений вибір, щоб потім не казати: «Ох, до влади прийшли ті самі!» Якщо прийшли «ті самі», то реформи в державі не будуть реалізовані ніколи, бо тією самою, на жаль, залишиться система. А нам потрібні нові люди. І не просто нормальні, яких колись збирав під крило Литвин, а компетентні!
Скільки вже обіцянок ми з вами переслухали? Та озирніться в своєму повсякденному житті, чи все те, що ви чули раніше, було впроваджено? Чи дійсно був проведений благоустрій вашого мікрорайону, налагоджена робота комунальних служб та проведений ремонт доріг? Проте завдяки виборцям, ті, хто обіцяє все це, знову і знову сидять в депутатах. Сидять, бо влада для них таки бізнес, який повинен давати прибутки. Ви ж не думаєте, що всі ці кандидати альтруїсти і викидають такі кошти на свою рекламу просто так?
Отже, використайте «день тиші» перед виборами з користю. Сядьте і подумайте, за кого віддаватимете свій голос, щоб потім не нарікати на себе самого. Все таки, місцеві вибори легші за Всеукраїнські для виборця в тому сенсі, що тут часто в списках можна побачити як не сусіда, то знайомого, про відповідальність якого ви можете скласти власну думку.
Тож не зачаровуйтесь гаслами і закликами, а робіть усвідомлений вибір.
До речі, з’ясувати, де знаходиться ваша виборча дільниця та кого ви обиратимете 25 жовтня, можна ТУТ.
Назарій Вівчарик, відповідальний редактор сайту "Прочерк"
Коментарі
бо дурний.Тому за великим рахунком весь цей пост-ригівський мотлох приведут
до влади "добрі самаритяне", які собі на умі і не мають з кого
обирати - вони типу будуть "за себе голосувати"
бо кожен третiй на окрузі вже нікому не вірить і не піде на
вибори. За них не погребують сходити пенси голосувати
за пост-ригів або за нових-старих корупто-партокрів накшталт
едності, солідарності, батьківщини та дрібніших фактичних
зомбі-мертв..ків з одними й тими лозунгами які вони методично
забувають на наступний день. Сумно.
1.Звичайний злодій краде речі: гроші, годинники, ланцюжки, шапки, автомобілі, мобілки і ще різну нісенітницю.
2.Злодiй - політик краде більше: здоров'я, житло, освіту, пенсії, відпочинок, роботу, а також совість.
1.Перший злодій вибирає тебе.
2.Другого злодія обираєш ти.
Поки люди не зрозуміють цю просту істину, гра престолів буде
тривати нескінченно. Громадяни України - будьте пильні !!!
Красти - це злочин,
Багато красти - це бізнес.
Грабувати весь народ - це вже політика.
Стрічка RSS коментарів цього запису