Вівчарик: День Героїв Небесної Сотні дав привід смілянам для роздумів

Як на мене, до подвигу Героїв Небесної Сотні український народ ішов усю свою історію. Ми споконвіку найважливіші питання вирішували на віче, на Майдані. І в найтяжчі для народу часи завжди знаходилися люди, які задля Вітчизни, її свободи, не жаліли життя. Апофеозом нездоланності нашого духу і стала, зрештою, Небесна Сотня. Навряд чи хто з нормальних українців зможе забути, як у лютому 2014 року в центрі європейської столиці, древнього Києва беззбройні люди ішли з палицями і дерев’яними щитами на кулі захисників злочинного режиму задля майбутнього своєї держави, заради справедливості. Вони гинули, але на їхнє місце ставали нові Герої. І вони перемогли, ми перемогли. Вони дали нам шанс змінити своє життя, долю власної країни. Як ми ним скористаємося, залежить від нас. Вони ж зробили задля цього все і віддали найдорожче – життя! Не сумніваюся, що безсмертний подвиг Героїв Небесної Сотні буде жити вічно, як і подвиг Героїв Крут, Героїв Базару, Героїв Гурб…

Але, 20 лютого указом Президента України стало днем великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості саме Героїв Небесної Сотні, днем сили духу і стійкості сучасних українців, завдяки яким змінено хід історії. 20 лютого 2014-го року стало переломною датою нашої надії на краще для всього українського народу.

Звичайно, відзначили цей день і в Смілі. І не тільки через те, що серед смілян є загиблі на Майдані. А й через те, що, як наголосив на урочистому заході з приводу річниці знаменних подій керівник самооборони смілянського Майдану „Січ” Сергій Таран, „Майдан у Смілі – це живий організм, який його учасники не дадуть формалізувати”. Він відгукується на все, що болить українцям.

Пам’ятник Героям Небесної Сотні в Смілі

Отже, на досить велелюдний мітинг присвячений Дню Героїв Небесної Сотні зібралися небайдужі сміляни, учасники майданів у Смілі і Києві, учасники АТО, священнослужителі, представники влади. Міський голова Сміли Олексій Цибко (який теж був серед тих, хто відстоював свободу України, гідність нації в Києві) у своєму виступі зазначив, що смерть Героїв не була даремною. Вона згуртувала нас, наблизила до кращого майбутнього. Світлу пам’ять про них ми пронесемо усе своє життя і передамо наступним поколінням.

Анатолій Терещенко, громадський активіст, активний учасник Майдану в Смілі і в Києві, сказав таке:

– Я читаю напис на стенді пам’ятника : „Вічна слава Героям! Вічна пам’ять!”. Вічна – це хоча б протягом віку, який живе людина. А виявилося, що для багатьох смілян – це 700 днів… 18 січня цього року був День народження Героя Небесної Сотні, Героя України Юрія Пасхаліна. І 18 січня „вдячні” земляки, сусіди почали збирати підписи проти перейменування вулиці на його честь. Це ті люди, які збирали гроші на його похорон, які плакали разом з його мамою і кричали „Герої не вмирають!”. Герої не вмирають тоді, коли їх пам’ятають. Маємо поганий симптом. 18 січня на сесії міської ради вперше за роки Незалежності було перейменовано ряд вулиць, які носили імена найодіозніших комуністичних катів України. Це крок уперед. Але ж знову, скільки зусиль було витрачено деякими депутатами на захист Жукова, Орджонікідзе, Фурманова… І жодного голосу не прозвучало, чому у нас немає вулиці Пасхаліна, Войцехівського, Дібрівного, усіх десяти Героїв, які загинули за нас, за Україну в зоні АТО. Коротка у багатьох з нас пам’ять, товариство. Я кажу не про тих, хто тут. Якраз у вас є совість і є гідність. Але хлопці, які дивляться на нас з цих фотографій, ніби запитують: „Це ж уже покарані наші вбивці? Вони вже сидять у тюрмах? Це ж уже напевне ви збудували Україну, за яку ми загинули?”. Не побудували. Ми, товариство, усі хочемо змін. Але чомусь так важко міняємося. Не хочемо зрозуміти, що не змінивши себе, ми нічого навколо не змінимо. Тож давайте пам’ятати, яку ціну ці хлопці заплатили за те, щоби ми мали вибір.

І перший заступник голови обласного об’єднання організації роботодавців України Олександр Лапін у своєму виступі зауважив: „Герої Небесної сотні віддали найдорожче – життя за наше з вами життя”.

Надія Матюшенко-Гребенюк, мати Юрія Пасхаліна Тетяна Григорівна, сестра Героя Вікторія і брат Валентин (зліва направо)

Місцева поетеса Надія Матюшенко-Гребенюк – рідна тітка Юрія Пасхаліна – прочитала власний вірш, присвячений племіннику, усім Героям Небесної Сотні і воїнам АТО, а також наголосила, що як би там не було, але дещо рухається вперед. Рік тому місцева влада ховалася від людей, які виходили на віче, щоби пом’янути полеглих на Майдані. А зараз вона з народом…

Та, напевне, найголовнішим підсумком двох пережитих після Революції Гідності літ була спільна молитва за наше небесне воїнство представників усіх християнських конфесій Сміли. Адже Герої Майдану боролися і гинули й за те, щоби Україна була єдиною.

спільна молитва за Героями Небесної Сотні

Олександр ВІВЧАРИК,

Сміла

Фото автора