Українській державній незалежності виповнюється 30 років. Це і багато, і мало. Багато, бо виросло нове покоління вільних людей, а мало, бо то лиш мить історії, яка омріяна українцями упродовж століть жорстокої, кривавої боротьби за право мати свою державу – незалежну від волі імперій. Та сталось не так, як мріялось...
Аналізувати сучасний стан України важко та необхідно, бо без цього поступ вперед неможливий. Із чого усе почалось після 24.08.1991 року? Почалося з розкрадання, привласнення того, що було створено важкою працею батьків за 74 роки комуністичної тиранії. Настала вакханалія «прихапизації», коли надбання усіх ставало «власністю» тих, хто мав доступ до ресурсів, фінансів і впливав на процеси переходу від суспільства контрольованого до населення анархічного. Хто тоді в 90-х зумів хоч щось хапнути – пішки сьогодні не ходить.
Українська приватизація має конкретних авторів і виконавців, які не замислювалися над проблемою рівних можливостей. Кожен президент, прем’єр, депутати внесли свою частку в руйнування нестійкої системи державного управління, законодавчої плутанини і пограбування країни. Народне очікування справедливості було марним, надії танули, і людей охопив розпач. Епоха вседозволеності, безконтрольності та безкарності затягнулась на роки. На посади призначалися «свої люди» без досвіду, знань і моралі. Державна власність швидко криміналізувалась, і на ній почали «заробляти» шалені прибутки, контролю за якими й досі немає...
...Типовий компартійний функціонер Леонід Кравчук дозволив перші майнові шахрайства, та страйки шахтарів змусили його погодитись на дострокові вибори. Леонід Кучма керував країною, як власним великим заводом, не переймаючись наслідками, а щоб переобратись, підступно усунув головного конкурента В’ячеслава Чорновола. Десятиліття його правління породило олігархів, які діяли за своїми потребами, використовуючи власні партії, ЗМІ, міністрів, депутатів.
Через 13 років мислячі громадяни усвідомили, що їх ведуть у безодню, і піднялися на перший Майдан. Радянського директора змінив патріотичний інтелігент, банкір Віктор Ющенко, якого ненаситні нувориші намагались прибрати. Змогли отруїти діоксином, і йому вже було не до країни й потреб людей. Він боровся за їхнє краще життя, як міг і зробив головне – визнав Голодомор геноцидом та збудував жертвам Меморіал. Також почав активно відроджувати українську мову, культуру, історію. Згадав про жертовну боротьбу ОУН і УПА та присвоїв звання Героя України Степану Бандері. З політичних мотивів, через особисті амбіції та непорозуміння співпраця з прем’єром Ю. Тимошенко у нього, на жаль, не склалась, і на більше ні сил, ні часу йому вже не вистачило...
На зміну добру прийшло велике зло. Обираємо двічі судимого Віктора Януковича. Він так старався догодити кремлівським кураторам, що не добув свою каденцію. Патріоти вчасно зрозуміли – миру з «рускім міром» не буде – і знову піднялись на другий Майдан. Боролися за державу як могли і перемогли! Та почалася підступна навала вікового поневолювача - «братньої» путінської Росії. Донецький «проффесор» з награбованим ганебно втік і назавжди залишився символом зради власного народу.
В умовах війни до влади обрали представника багатіїв Петра Порошенка. Йому дісталося найважче. Потрібно було країну рятувати: відновлювати армію, командувати фронтом і розвивати економіку, яка руйнувалася на очах. Курс гривні впав утричі, Крим Росія анексувала, а Донбас частково окупувала.
Такою воюючою держава дісталася представнику нового покоління, гумористу Володимиру Зеленському. Керує по-дилетантськи понад два роки без особливих успіхів, бо дуже бракує йому досвіду, знань, вміння та справжнього українського патріотизму...
На 30-му році незалежності з молотка піде остання власність держави – земля та її надра. Цей природний дар належить народу, ціни не має, і дозвіл скуповувати – свідомий злочин депутатів. За володіння землею у світі відбувалися війни. Неконтрольоване накопичення її у групи багатіїв зробить народ зубожілим. Ми що – самі собі найбільші вороги?..
У 90-х розтринькали «заводи і пароходи», а тепер взялись за землю, бо кортить ще на ній нажити мільярди, і хай трава не росте? Хто пам’ятає, куди вклав ваучер та які дивіденди отримав від власності на частку державного майна? Так буде і з землею. Батьки продадуть за безцінь, а діти мають гнути спину на нових «господарів»? І де мій клаптик землі, чому розпаювали тільки між селянами, а містяни не мали на це права? Хто і для чого звільняє її від українців? Планують зробити з нас безправних, безземельних, покірних рабів?..
Від нас вимагають проведення «реформ», суть яких люди не розуміють. Після кожної «псевдореформи» жити стає гірше, а олігархам краще. Чому? Купка «кмітливих» нуворишів володіють усім, а мільйони людей лишилися ні з чим і трудяться на їхнє збагачення. Сучасні технології дозволяють красти мільярди, ховати в офшори, звідки повернути їх вже неможливо. Тіньові схеми відмивання коштів відомі, та знищити їх нема кому, бо за це теж платять. Український «бізнес і політика» тісно пов’язані й розлучати їх не поспішають.
У далекому 1994 р. Л. Кучма попереджав – Україна банкрут! Тоді це не збулося, бо мали ресурсну міцність радянських запасів, а сьогодні нічого немає, і дієвої допомоги теж. В ЄС її обіцяють і висловлюють «глибоку стурбованість». Наслідки непрофесійного управління та катастрофічного погіршення життя не забарились – українців щороку стає менше. Нас вже не 52 мільйони. Коли народжується вдвічі менше, ніж помирає – нація приречена на вимирання, відновлення неможливе! Толкова молодь утікає за кордон, лишаються старі й малокваліфіковані. З такими «людськими ресурсами» у держави майбутнього немає! Її захоплюють більш сильніші і спритніші. «Святе місце» порожнім не буває…
30 років накопичувались проблеми, які потребували законодавчого вирішення, та цього не робили, перекладали відповідальність на «папєрєдніків». Олігархічний монополізм панує в усьому. Економіка не розвивається, інфляція галопує. Медицина, освіта в кризі. Екологією не займаються. Закон про державність української мови не виконується і жоден суд не береться усувати це неподобство. Найсумніше, що з нами сталось – низький рівень доходів та ганебна бідність більшості громадян. Наші зарплати, пенсії – найнижчі в Європі. Податки непомірні, а ціни ростуть. Витрати великі – доходів не вистачає. Армія чиновників постійно збільшується, а кількість платників податків зменшується, і сплачують не всі, особливо багатії. Велика частка економіки в «тіні», і вивести її звідти ніхто не наважується.
Експеримент по залученню українців до ринкової економіки успішно провалився. Нам навмисно створили дикий спекулятивний базар, у якому головне правило – беззаконня. Немає дров – поїхав в ліс і напиляв. Немає що їсти – браконьєрськи риби наловив. Немає грошей – бурштину накопав і продав. За масове порушення законів нікого не карають!
Майнова приватизація теж нічого народу не дала. Те саме буде і з землею. Більшість підприємств збанкрутувало, їх порізали на брухт, акції викупили за копійки і на цьому кінець «комедії»? Середній клас власників так і не став рушійною силою справжніх реформ. Хоча аптеки, магазинчики, перукарні на кожному кроці – безробіття зростає. Газових родовищ, надр, лісів всім не вистачає. Рекет власності процвітає, а влада уваги не звертає.
У нас відсутній дієвий механізм контролю за незаконним збагаченням, поверненням вкраденого. Влада не цікавиться законністю походження фінансів, майна, цінностей. Навмисно прийняли абсурдний закон про «амністію злодійства». 30 років можна було красти, а тепер колишні махінації пробачаються? Україна стала сировинним додатком, постачальником дешевої робочої сили. Природні ресурси нещадно експлуатують, на них наживаються, землю виснажують, капітали виводять. При такому «господарюванні» ми ніколи не вийдемо з боргів. Багатства закінчаться, і підемо з торбою по світах, злиднями гнані?..
До демократії ми ще не доросли, не з того «тіста зліплені». Замаскованих ворогів на посади призначають, а Героїв Майдану, хто перший пішов у бій проти російської агресії, переслідують за міфічні порушення «прав людини» на окупованих землях. Майданівців оголосили «ворогами», які начебто в 2014 р. «незаконно» повалили владу васалів Кремля. Тільки у нас можлива відкрита агітація проти держави, її інституцій і заклики до «дружби» з агресором на його колоніальних умовах. Ось таке «розхристане» українське суспільство...
Негативні тенденції множаться, а позитивні не можуть проявитися через бюрократію й злочинну безвідповідальність високопосадовців. В країні 7 років йде війна, і державне управління має бути дуже ефективним, та влада діє за іншим принципом: «бенкету під час чуми»…
США намагаються заохотити Україну на радикальні дії, рішучі зміни, та не знають, як підійти до вирішення наших надскладних внутрішніх проблем. Що б хорошого уряд не придумав – результат негативний, бо на місцях багато спотворень. «Гарні закони» нівелюються необов’язковістю їх виконання, і нема кому контролювати. Вища політична еліта, олігархи живуть своїми «турботами», не народними. Держава для них –тільки тимчасовий засіб надмірного збагачення. Так продовжується три десятиліття з незначними варіаціями…
Путінська Росія, навпаки, робить усе можливе, аби нам було все гірше, хоча риторика лунає «дружелюбна»: ми «адін народ» і маєм бути «вмєстє». Своїх намірів не приховують. Україна для них – тимчасове «історічєскоє нєдоразумєніє», яке потрібно повернути під контроль Москви. Роблять це за сприяння п’ятої колони зрадників, правової управи на яких немає. А скільки у нас агентів впливу Росії, скільки відвертих ворогів і ФСБешних «кротів»!? ГПУ, НАБУ, САП, СБУ про це чудово знають, та роблять вигляд, що то не їх «парафія»?!..
У Кремлі мають кілька планів знищення української державності, головний з яких – поступовий економічний занепад, послаблення інституцій центрального управління, мінімізація оборонного потенціалу і боєздатності Збройних Сил, перетворення регіонів на самостійні «квазідержави» з «особливим статусом», які не контролюються київською владою. Примусова «конституційна федералізація» України свідомо закладена Путіним в «мінські угоди», і на це влада погодилася, бо протистояти стрімкому наступу армії РФ тоді не могла. Коли в Москві побачать, що Київ майже не впливає на «децентралізовані» області, пролунає команда «фас», і від держави Україна залишаться сумні спогади. Половину загарбає московщина, а західну частину «подарують» сусідам. Новітні «гауляйтери» від ОПЗЖ уже готові «керувати». І ніхто нам не допоможе й не заступиться за нас, повірте...
Чи збудуться путінські наміри – залежить тільки від нас, від нашої готовності і вміння боронитись до останнього подиху. Патріоти піднімуться на боротьбу, життя свого не пошкодують. Безсмертне гасло українських націоналістів «Воля або смерть» завжди актуальне. З ним у боях, криївках боролась й гинула легендарна УПА. Іншого нам не дано…
Перша ознака розпаду держави – фінансова неспроможність, дефолт. За виграні в судах справи громадянам роками не повертають понад 5 мільярдів гривень внесеного судового збору. Грошей немає і куди ділися – нікого не цікавить? Коли перестануть виплачувати мізерні пенсії при гігантських зарплатах суддів, прокурорів, чиновників – банкрутство стане неминучим. До цього закликає олігарх Коломойський, щоб дешево скупити рештки майна. Не усвідомлює, що у Путіна є свої олігархи, українські йому не потрібні. При захопленні України вони «перефарбуються» або втечуть. Панувати вже не будуть. Їх вплив закінчиться. Та від того легше не буде, бо на зміну прийде темна ніч для українства. Росія швидко його брутально знищить і замінить своїм агресивним, ворожим «рускім міром»...
...Українці добрі, щирі, миролюбні до чужих, та байдужі, невимогливі до своїх. Надмірна довіра, необов’язковість – наша споконвічна вада. За свободу життя віддамо, а йти на вибори і правильно голосувати, вимагати від чиновника належно управляти, – не хочемо! 30 років нашої незалежності тому доказ. Нас свідомо вводили в оману, а ми сліпо вірили й марно сподівалися на краще. Цей «феномен масового егоїзму», недалекоглядності, політичної байдужості в світі аналогів не має. В цьому ми, дійсно, унікальні…
Тож, бережімо нашу рідну, любу Україну, плекаймо її, бо вона нам Богом дана і одна. Іншої такої в світі немає й ніколи не буде! Слава Україні!
Богдан Вівчарик, син політичних в’язнів радянського режиму
* Допис для «Прочерку»
реклама
Коментарі
- Две перемены. Нет больше очередей за продуктами и товарами и ещё, люди имеют сегодня возможность выезжать за границу" (С) Где-то так. (оригинал, каждый, кому интересно, сможет сегодня выгуглить)
Такой взгляд на мир и себя в нем, как у автора, - это главная причина проблем внутри Украины.
Стрічка RSS коментарів цього запису