Дорогі прекрасні Люди!
Друзі, рідні, колеги!
Знайомі, незнайомі, небайдужі Люди!
Я плачу...
Не через те, що зі мною не продовжили контракт)
Я глибоко зворушена вашою підтримкою... до сліз і щему в серці...
Безмежно дякую за вашу чуйність, небайдужість, за море добрих слів, яких певна, що не вартую.
За безперервність дзвінків.
Захоплююся відвагою, стійкістю, гідністю колег, які стали на наш захист у стінах театру і зараз у широкому просторі.
І попри все, що зараз відбувається - я вдячна Черкаському театру Шевченка за всі різні, але чудові 22 роки разом, за кожного - з ким творили, втілювали, виборювали, сперечалися, обіймалися, плакали і сміялися.
І мені, справді, боляче розлучатися, особливо з Людьми.
А тепер про сумне - є закінчення контракту і рішення в.о.директора-художнього керівника про його непродовження (надіслане Новою поштою, кур'єром, завчасно).
Рішення я прийняла.
Дивує, що напередодні про цей намір не повідомили ні мене, ні Надію Нікіфорову, ні головного режисера, з яким вистава в роботі, ані головного художника. Тим більше, що на засіданні худ.ради також не озвучили про цей намір.
Так, це юридично вірно, але не етично і якось не по людськи...
Адже це рішення впливає на найближчу діяльність всього колективу.
Сьогодні - в театрі є певні проблеми. Панує нездорова атмосфера, розкол єдності, налаштування одних проти інших. Порушена довірлива, творча і сприятлива атмосфера.
Це те, що болить, те чого не було за 20 років і на що реагую.
До цієї ситуації, на мою думку, призвела низка обставин, очевидно зумовлених певними одноосібними рішеннями.
Вони стали кризовими для театру. Відсутність комунікації та конструктивного діалогу між в.о.директора- художнього керівника, адміністрацією та колективом.
Я не мовчу на рішення і наслідки, які видимо і відверто шкодять театрові, не боюся говорити про це, відстоювати інтереси і репутацію театру, який нас запросив, прийняв і ми чесно, старанно йому віддавали свій час, дар, вміння і знання усі роки.
Мені було запропоновано Цивільно правову угоду для продовження роботи над виставами, а потім, побачимо - може знову підпишемо контракт на рік (якщо мовчатиму і буду чемною))
Ці умови за даних обставин для мене неприйнятні, оскільки зі мною контракт не продовжено без пояснення і аргументації.
Вбачаю в цьому особистісне упереджене ставлення.
Наслідком була реакція колективу, з вимогою продовжити контракт нам обом.
Адміністрація театру, в.о. директора, владці, нажаль залишилися глухі до вимог колективу.
Тож коротко якось так...
Наталка Ридванецька, художник з костюмів у Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка
*допис з "ФБ"
рекламаЦікаві новини звідусіль
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису