На жаль, в Україні фактично не існує міцного духовного зв’язку між громадянами і політичними силами, які вони свідомо чи пак вимушено вибирають до парламенту (через великі паркани політиків нема як спитати, через людські лінощі – нема кому). Саме тому політичні сили згадують про цінності, які мобілізують їхній електорат, тільки під вибори. І знову, «на жаль», у всьому цьому їх більше цікавлять звісно ж не «цінності», а «мобілізація». Робимо висновок: будь-які вибори в Україні на сьогоднішній день були боротьбою не за цінності й інтереси людей, а за самих людей і їхні голоси. Що відбувається з політиком після проходження до влади – описувати нема потреби.
Нічого нового не віщують й вибори до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 р. Громадяни розуміють і змирилися з тим, що лицемірство політиків не матиме жодних моральних перешкод. Вкотре люди йтимуть і голосуватимуть «за менше зло». Що критися, сам так робитиму. Але в цій статті мені йдеться про тих людей, які не збираються йти на вибори, або йдуть на них, щоб заявити про свою позицію, донедавна відому у виборчому законодавстві як «проти всіх».
У новому законі про вибори ця позиція набула нібито нового звучання. Точніше такої позиції тепер просто не буде у бюлетені для голосування. Втім, це не означає, що вона не може бути заявлена і виявлена соціологією. Виборці, які не бажають бачити у парламенті жодного з пропонованих кандидатів (за списками чи за мажоритарним округом) і не хочуть, щоб їхнім правом вибору скористалися фальсифікатори, можуть прийти на дільницю і зіпсувати свій бюлетень. Категорія «зіпсовані бюлетені» буде завжди. Просто цього разу вона може бути більшою не випадково, а із свідомих мотивів.
Але пропоную всім замислитися: кому вигідні «противсішні» і «зіпсовані» бюлетені? Відповідь одна: тим, хто подолає прохідні бар’єри і тим, хто формує уявне лідерство на мажоритарному окрузі. Саме тому політичні технологи кандидатів, які вам геть не подобаються, будуть знаходити вас й усілякими способами нав’язувати думку, щоб ви або псували свої бюлетені, або взагалі не йшли на вибори, «бо за вас і так усе вирішили». Особисто був свідком того, як бабусі виконували такі «спецзавдання» з переконування, їздячи тролейбусним маршрутом по колу 5-6 разів. Зрозуміло, що просування таких настроїв серед виборців у регіоні, де відданість виборців конкретній партії, як повелося, висока, ця партія не підтримуватиме ані морально, ані матеріально. А от у іншому регіоні вона може бути зацікавлена у низькій явці виборців. Отже, упираємося у вже згадувану схему: максимально мобілізуєш свій електорат і притлумлюєш виборців опонента – маєш добрий результат!
«Противсішні» і «зіпсовані» бюлетені, а також відмова брати участь у виборах – вигідні також виборцям. Йдеться про моральний вибір людей не брати на себе відповідальності за формування влади. Імовірно, ця частина електорату тішить себе тим, що зможе згодом сказати: «Я знав, вони негідники». Причому, кого б не було обрано: більших чи менших негідників. Однак, чи багато відповідальності у такому моральному «виборі»? Питання риторичне і філософське.
Графа «проти всіх» має значення лише за однієї умови – реального впливу на формування влади. Якщо б, скажімо, у законі про вибори було чітко зазначено, що, в разі набирання позицією «проти всіх» 50% + 1 голос виборців із проголосованих бюлетенів, – жодна політична сила не проходить до влади й оголошувалися б повторні вибори, тоді голосування «проти всіх» мало б хоч якийсь сенс. Певна річ, після цього довелося б проводити повторні вибори і вирішувати, яким чином допускати до них політичні сили, яким більшість громадян фактично висловила недовіру. Але, навіть якщо гіпотетично припустити, що таке положення «проти себе» чинні можновладці прописали б у законі, то повторні вибори – явище не з дешевих. І проводяться вони, шановні громадяни, за наш рахунок. Як, власне, і будь-які вибори.
Отже, небажання йти на вибори, котре в науці зветься абсентеїзмом і означає, зокрема, вияв байдужості до виконання людиною своїх прав та обов’язків, голосування «проти всіх» і свідоме псування бюлетенів, на мій юний погляд, не є громадянсько відповідальною позицією виборця.
Хтось може закинути: «Мовляв, не важливо, як голосують, а важливо, як рахують». Проте завжди варто пам’ятати, що сфальсифікувати можуть лише 10-15% голосів виборців. Можливості фальсифікацій знову ж таки зростають, коли активність виборців невисока. Більше невикористаних бюлетенів значно підвищують шанси фальсифікаторів.
Отже, на вибори потрібно йти, а голосувати за тих, кого вважаєте більш вартими представляти вас у законодавчому органі України. Навіщо щось псувати, коли й так навколо все попсовано та понівечено.
Зрештою, у великій перспективі й не доля конкретних кандидатів мені болить (їм ще тривалий час доведеться завойовувати та підтверджувати довіру не тільки від мене). Хотілося б, щоб українці стали врешті-решт громадянсько активними і, головне, відповідальними людьми. Бо сидіння біля екранів і лаяння зображеного в них ще нікому не підвищило ні настрою, ні добробуту.
Коментарі
кто здесь?
Голосуйте за явно непрохідних, але не покидьків. Якби суспільство проголосувало так хоча б на двох виборах, ми б докорінно змінили СИСТЕМУ-фактично двопартійну і тоді не обирали б між такою "владою" і такою, прости господи "опозицією".
І-і? Що зробите Ви? Залишите статус-кво? Балотуватиметес я? Чи опустите руки...
Не прийдеш на вибори - твій голос у кошику регіоналів. це ж очевидно.
Чи у нас позиція як у страуса: голову в пісок: якщо я нічого не бачу, то й мене ніхто не бачить?
Стрічка RSS коментарів цього запису