Побачило світ нове видання «Черкащина: історія краю та його людності». Потреба в знанні історії власного краю існує в будь-якій частині України, та й не тільки України. Серед наших земляків також помітний інтерес до минувшини свого регіону, тож потреба в науковому осмисленні історії нашого краю була і є. На жаль, досі узагальнювальних праць з історії Черкащини створено не було.
Згадати можна тільки присвячений нашій області том із серії «Історія міст та сіл УРСР» (1972 рік). Це видання дійсно важливе і цікаве, однак очевидно, що воно було, крім багатого фактажу, насичене також радянською комуністичною ідеологією. Тож дані в цьому виданні подавалися дуже препаровано, неповно, і багато що взагалі замовчувалося. Крім того, видання включало лише невеличкий нарис про Черкащину в цілому, а потім подавалася краєзнавча інформація по районах, містах, селищах і селах.
Ідея написати узагальнювальну історію Черкащини існує вже давно. Її висували різні люди, різні середовища. Але реалізувати її було достатньо складно: по-перше, потрібно було сформувати колектив однодумців, які могли б це зробити, а по-друге, був необхідний певний підхід, який дозволив би побачити історію Черкащини концептуально, а не не з формального погляду (просто як історію подій, які відбувалися в різні часи на території певної сьогоднішньої адміністративної одиниці – області).
Наразі ми підійшли до можливості реалізувати давній задум. У плані концепції було використано поширений у Європі та світі підхід – історичну регіоналістику (регіональну історію). Тобто, ідеться не про звичне нам краєзнавство (опис історії окремих населених пунктів), а про спробу подивитися на Черкащину як на регіон, що сформувався у певних природніх умовах (у зоні лісостепу) як територія зі спільною історичною долею людей, які проживали на цій території. Зробити це було достатньо складно, але, як на мене, нам таки вдалося побачити історичний процес, який поєднує Черкащину в окремий історичний регіон.
Ініціатором проекту був Володимир Поліщук – відомий дослідник літературної спадщини Черкащини, письменник, науковець, який очолює в ЧНУ кафедру української літератури та компаративістики. Але для підготовки видання був потрібний передусім колектив істориків. Тому до проекту долучилися ми – співробітники кафедри історії України ЧНУ, яку я очолюю. Крім мене, це доктор історичних наук Юрій Присяжнюк, кандидати історичних наук Юрій Михайлюк, Костянтин Івангородський і Сергій Шамара. Було залучено й інших фахівців – відомого черкаського археолога Михайла Сиволапа, тодішнього студента Олексія Компанійця (зараз він уже готується вступати до аспірантури) і відомих черкаських краєзнавців (на жаль, обидва вони не дожили до виходу книги) – Миколу Щербину і Степана Горошка.
Хронологічно видання «Черкащина: історія краю та його людності» охоплює весь період – він виникнення земної кулі (перший розділ присвячений геології, палеонтології як з погляду еволюціоністського, так і з креаціоністського підходу). Думаю, читачам буде цікаво дізнатися про те, як формувався той простір, на якому згодом розгорнуться історичні події. Наступним розділом є археологія (а Черкащина надзвичайно багата археологічними пам’ятками, їх тільки на обліку стоїть десь із 8 тисяч). Після цього йде виклад історичної хронології буття населення Черкащини – від давньоруських часів до сьогодення. Деякі події викладено аж до 2018 року, хоч це було зробити й непросто – історики знають, що історія – це події, які вже відбулися, процеси завершилися, і їм уже можна давати певні оцінки. Те ж, що зараз відбувається в Україні (утвердження незалежності в складних економічних, політичних умовах, під час російської агресії), є, ясна річ, незавершеним процесом. В останньому розділі представлено постаті, які діють сьогодні, є нашими сучасниками, а про сучасників писати непросто.
Хочеться сказати і про саму назву книги «Черкащина: історія краю та його людності». Ми хотіли показати, з одного боку, як наш край формувався територіально (бо цей регіон історично включає в себе кілька мікрорегіонів: Черкащину в вузькому розумінні, Полтавську сторону або Лівобережжя, Чигиринщину, Уманщину, Звенигородщину, Канівщину). З другого боку, ми прагнули продемонструвати, що цілісність нашого краю обумовлена – як кліматичними та ландшафтними обставинами, так і тим фактом, що ця територія тривалий час була прикордонням (від давньоруських часів до кінця XVIII століття) із певною свідомістю. Козацтво, яке виникло на нашій території, будувалося на ідеї проживання в неспокійному регіоні. З одного боку, тут почуваєшся вільніше, бо тут менше поширюється влада державних інститутів, а з другого боку – є постійна загроза нападу з боку володарів Степу. З часом наш регіон перетворився із прикордоння в центр України. Трансформація свідомості від прикордонної до осередньої – дуже цікавий процес. Як на мене, він відображає формування української свідомості в цілому.
Особливу увагу ми звертали на людність, населення, на те, що Черкащина була одним із регіонів формування українського етносу. Але тут, крім українців, проживали представники інших етнічних спільнот – євреї, поляки тощо. Ми намагалися показати, як в різні історичні часи складалися стосунки між українцями і представниками цих спільнот. Зрозуміло, що стосунки були різними. Іноді виникали конфлікти. Але тривале спільне життя формувало якісь спільні «правила гри». Тож більша частина часу проживання різних етнічних спільнот на території Черкащини була мирною.
Ми так само звертали увагу на конкретні історичні постаті. Книжка має іменний покажчик, який фіксує понад 2 тисячі осіб – як постатей загальноукраїнського масштабу, так і діячів, яких читач, можливо, відкриє для себе вперше. Усі вони вплинули на процеси, які відбувалися на території нашого краю. Побачити цей людський складник історії – надзвичайно важливо.
Крім іменного, в книжці міститься також географічний покажчик із понад 1200 позицій. Це – населені пункти нашої нинішньої області та сусідніх територій. Цікаво, як наші населені пункти, маючи свою певну історію, змінювали свої назви. Деякі назви трансформувалися – це теж дуже цікавий процес.
Робота над написанням книги тривала чотири роки – відтоді, як 2014 році ми отримали «добро» від обласної ради, яка пообіцяла в майбутньому профінансувати видання. Але насправді напрацювання, які представлені в цій книжці, мають значно більшу хронологію: автори використовували свої наукові студії, над якими трудилися десятиліттями.
При написанні книжки виникли певні труднощі, які завжди виникають під час роботи над колективними працями. По-перше, потрібно було досягти певного концептуального порозуміння. Вважаю, це нам удалося. По-друге, потрібно якось уніфікувати стилістику текстів, адже очевидно, що авторські стилі різних людей відрізняються. Один автор більш схильний до публіцистичного викладу, інший – до більш сухого наукового. Попри наші старання якось уніфікувати стиль, читачі, вочевидь, побачать, що різні розділи мають дещо різну стилістику. Можливо, в цьому є й певна перевага: помітно, що тексти живі, авторські.
Віталій Масненко, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького.
* Коментар «Прочерку».
реклама
Коментарі
Із бюджету пішло на книгу-журнал 190 тис. грн.
Дякую
Але тут він пише правду: обкладинка книги має вбивчо-примітивний рівень. Не уявляю, як при такому "рівні" оформлення, наповнення книги може бути цікавішим? Тим більше, що анонсування тексту про "тверді-осердя-людності" занадто віддає совковим нафталіном.
Хотілося б дізнатися конкретні факти, що за плями такі й фактологічні помилки.
Із-за відсутності промисловості(д екомунізація ж бо) назвемо наш "регіон" історичним.
А історики - профіЗавждиПатр іоти ще й виведуть нову суспільно історичну формацію - "черкащани". І це запросто - шо два пальця. Об асфальт.
Якщо останній знадете на автоБані (парилці-запарці) Драбів-Умань.
... а булаву могли б і соліднішу намалювати.
Хоча з ТАКИМ гербом області - піде й така.
Стрічка RSS коментарів цього запису