Роман Соловей прийшов у МХП ще в 2011 році. Починав свою кар’єру з лікаря-вакцинатора на Миронівській птахофабриці, а перед початком повномасштабної війни обіймав посаду провідного лікаря ветеринарної медицини. Чоловік долучився до лав ЗСУ 24 лютого 2022 року, був на Вугледарському, Авдіївському напрямках, а також у Курській області. Нині він служить санітаром медичної роти в ППО.
Фото: МХП
Роман родом із Кіровоградщини, проте Черкащину називає своєю другою батьківщиною.
- На Черкащину я переїхав у 2011 році, коли почав працювати на Миронівській птахофабриці. Компанія МХП згодом дала мені житло в Ліплявому, а коли я став спеціалістом - переїхав до Канева. Мій молодший син народився тут, на Черкащині, тому я вже вважаю себе місцевим, - розповідає чоловік.
До початку повномасштабної війни Роман Соловей працював провідним лікарем-ветеринаром. У його зоні обслуговування нараховувалося 11 виробничих дільниць. Чоловік пригадує, що про початок повномасштабного вторгнення дізнався від мами.
- Ми всі зранку, як зазвичай, збиралися у своїх справах: хто на роботу, хто в школу, хто - в садок. Новини не бачили навіть. І тут телефонує моя мама і каже: увімкніть телевізор - війна почалася, - говорить Роман. - На роботі в нас була нарада, тоді я повідомив керівництво, що військовозобов'язаний. Тому в першій половині дня 24 лютого я ще працював, а в обід уже був у військкоматі. Ми в той період, як-то кажуть, тільки почали жити: закінчили ремонт, купили авто. І тут війна. Деякі в мене питають, чому я пішов у військо? А я кинув все, щоб мені було до чого повертатися.
Спочатку Романа скоординували до роти охорони, а в червні перевели до новосформованого 64-го окремого стрілецького батальйону.
- До батальйону входило багато моїх знайомих, а також працівників з нашого підприємства. А серед земляків воно якось і легше. Нас тоді відправили на Чернігівщину укріплювати північні кордони. Я потрапив на посаду санітара медичного пункту. А згодом - пройшов навчання на тактичного медика у Франції за протоколами НАТО, - пригадує чоловік.
У 2023 році була перша поїздка Романа на схід, на Вугледарський напрямок. Згодом були Авдіївський напрямок та Курська область.
Фото: МХП
- Як санітара медичного пункту батальйону, моє основне завдання було надавати домедичну допомогу. До мене доставляли поранених військових з позицій, а моє завдання було довезти їх до медичної роти, де вже лікуванням займалися лікарі. У 2024 році я потрапив на Авдіївський напрямок, там безпосередньо вже пройшов окопне життя, був на позиціях. Там отримав і бойову травму. Виконував завдання у Курській області. Там ситуація була складна, великі проблеми були зі зв'язком. Місцеве населення я бачив, але дуже мало. Ми з ними не контактували, а вони нам не заважали. А земля там така ж сама, так ж чорна, як і на Кіровоградщині.
Коли Роман з побратимами виходили з Курської області - втратили багато майна, зокрема радіостанції.
- Але завдяки МХП у співпраці зі стратегічним партнером - Благодійним фондом «МХП-Громаді» - у межах програми «МХП Поруч» нас забезпечили радіостанціями та зарядними станціями. Взагалі від початку повномасштабної війни допомога дуже відчувалася. І від самої Миронівської птахофабрики, і від благодійного фонду. Коли я під час відпусток відвідував своє робоче місце, всі питали, що мені потрібно, чим допомогти. Також, коли я був на Авдіївському напрямку, завдяки програмі «МХП Поруч», нам купили два РЕБи, - розповідає Роман Соловей.
Фото: МХП
Зазначимо, що «МХП Поруч» — програма індивідуального супроводу та комплексної підтримки військових, ветеранів та їхніх родин. Вона орієнтована не лише на співробітників компанії, а й на мешканців громад, де працюють підприємства МХП. Програма допомагає військовослужбовцям як під час служби, так і після повернення з війни, надаючи гуманітарну підтримку військовим частинам; медичні обстеження, лікування та реабілітацію; юридичну та психологічну допомогу; сприяння соціальній реінтеграції та підтримку у професійній адаптації. Також системно працює Центр із взаємодії з військовими та ветеранами, а безкоштовна гаряча лінія доступна цілодобово.
За свою службу Роман Соловей отримав два «Хрести хоробрих», а також грамоти та подяки. Нині чоловік служить санітаром медичної роти в силах протиповітряної оборони.
- Після повномасштабної війни я зрозумів, що все потрібно робити тут і зараз, як важливо цінувати рідних. Також війна показала, хто є хто. Комусь вона відкрила очі, а комусь, навпаки, закрила, - каже чоловік.
Фото: МХП
Роман наголошує на тому, що цивільному суспільству потрібно готуватися до повернення ветеранів та ветеранок.
- Треба вже створювати більше реабілітаційних центрів та програм для підтримки. Проте для кожного потрібний, першочергово, індивідуальний підхід, юридичний та психологічний супровід, гідне медичне забезпечення - як це робить компанія МХП. Я планую повернутися в цивільне життя, хочу бути вдома, бачити, як ростуть мої діти. Хочу жити тут і зараз. Хочу повернутися назад на свою роботу, адже я вже тут «пустив коріння» можна сказати, відчув стабільність та впевненість.
*Новини партнерів
рекламаЦікаві новини звідусіль
