Події останніх півроку в Україні для деяких депутатів Верховної Ради стали вирішальними у прийнятті рішення про балотування у парламент. Дехто не наважився знову йти на вибори. Тим більше, що в політиці з’явилося багато нових облич.
Найпростіший спосіб отримати депутатський мандат – поклопотати про приналежність до тієї чи іншої партії. Найважчий спосіб – йти у парламент як самовисуванець. Чому кандидат у народні депутати по ВО № 195 Володимир Зубик обрав складний, але чесний шлях проходження до Верховної Ради, цікавилися журналісти одного з черкаських видань.
– Набагато простіше було б «затесатися» десь у списки партій і гарантовано пройти до парламенту, – пояснює Володимир Зубик. – Так багато моїх колег по Верховній Раді й зробили. Я ж для себе обрав інший шлях – складний і відповідальний. Йду до парламенту самовисуванцем. Це як перебування під рентгеном. Тут нічого не приховаєш, все видно, як на долоні. Але я не боюся звинувачень чи дорікань, моя совість перед виборцями чиста. Мені нема що приховувати, немає підстав соромитися. Два роки працював в окрузі, у міру своїх можливостей виконував взяті зобов’язання, знайшов із багатьма мешканцями спільну мову. Тому й не вагався, яким чином балотуватися. Знаю, що за два роки депутатства моїм виборцям стало жити трохи краще. Це не я кажу, а переказую слова тих людей, з якими щодня зустрічаюся. Їхня довіра до мене як до народного депутата України і стала вирішальним чинником у прийнятті рішення щодо того, яким чином братиму участь у цьогорічній передвиборній кампанії.
*передвиборна агітація
Цікаві новини звідусіль
