У вишиванках, з прекрасним настроєм та з залізобетонним переконанням, непоборною силою віри у Перемогу України проти рашистів – саме так десятки громадян незламної Держави висаджували 17 травня у Тальному на під’їзді до лісопарку Алею Нескорених (звідси рукою подати – і замок Шувалова, перлина України).
Про це пишуть «Вісті Черкащини».
Після фото на згадку, з вигуками «Слава Україні! Героям Слава!» взялися до роботи: увесь колектив Тальнівського будівельно-економічного коледжу, студенти (підхопила хвилю студентська рада), переселенці, дорослі і зовсім ще малюки. Кожне деревце Алеї тут символізує місто, що постраждало внаслідок бомбардувань: Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Дергачі, Бердянськ, Південне, Вугледар, Харків, Соледар, Чернігів, Алчевськ, Добропілля, Святогірськ, Краматорськ, Артемівськ… Звісно, є поміж ними і Тальне, яке дало прихисток жителям цих населених пунктів. Було важко стримати емоції, коли мирні люди, яким довелося пережити жахіття війни, втікати від неї і зрештою оселитися у гуртожитку коледжу, у місті з посмішками, радіючи під нашим блакитним українським небом, садили дерева у пам’ять про рідне місто, їхній дім. Як-от Олена та Альбіна зі Святогірська. Сьогодні вони розповідають про красу рідного краю – монастир, «Святі Гори», мріють, аби війна якнайшвидше закінчилася.
– Ніхто не думав, що туди хоч одне бомба впаде, – кажуть жінки. – Відчуваємо гордість. І радість. Не знаємо, що далі буде, куди ми далі поїдемо, а дерево буде рости – пам’ять про нас.
– Наш проєкт – на підтримку наших військових, Збройних Сил України, щоб вони знали, вірили і пам’ятали, що ті люди, які знаходяться в тилу, у них свій фронт, своя війна, – каже викладачка коледжу Людмила Якименко. – І все те, що ми не можемо передати матеріально, фінансово, ми покажемо у нашому проєкті. Слава Україні!
Директор коледжу Андрій Андрющенко каже, прикро, що від міста отримали мізерну допомогу у реалізації проєкту – 2 машини землі. Однак сподівається, що співпраця таки буде кращою.
– Це Алея Нескорених. І ми будемо продовжувати її облаштування, – каже Андрій Миколайович. – Плануємо на осінь досадити далі кущі і дай, Боже, якщо все буде добре, обов’язково поставимо ще лавочки, щоб люди, які йдуть гуляти в парк, могли тут присісти. З однієї сторони, це буде пам’ять для Тального, з іншого – це буде пам’ять для тих людей, які зараз проживають у нас. Це дуже гарні люди, мирні українці, які зараз далеко не на курорті. Вони заслуговують набагато більшого, ніж ми, на жаль, можемо дати. Дякую їм за те, що увесь час відкликаються і на прохання міста, якщо треба десь виїхати допомагати, і на наші прохання. Хочу подякувати нашій Профспілці, Булавку Олександру Івановичу за те, що допоміг нам, виділив частину коштів на закупівлю саджанців. А тепер будемо доглядати за ними. Дай, Боже, вони виростуть, будуть приносити нам і горіхи, і радість, і тінь. І все буде добре.
Ольга Осіяненко
реклама
