Тальнівська громада провела в останню земну дорогу свого земляка, молодого Захисника України Миколу Дмитровича Сокуренка.
Микола народився 20 грудня 1998 року в селі Зеленьків Тальнівського краю. Тут минули його дитячі роки, тут формувався його характер — він зростав щирим, доброзичливим і працьовитим хлопцем, який поважав людей, любив рідну землю та завжди був готовий допомогти тому, хто цього потребував.
Після закінчення Зеленьківської загальноосвітньої школи Микола вступив до Уманського медичного коледжу, обравши професію, яка була покликанням його серця, — допомагати людям. Працював фельдшером у селі Кобринова Гребля, де колеги цінували його за чесність, людяність і відповідальність. Згодом здобув фах масажиста й відкрив власний кабінет у Тальному — часто пішки долав чималі відстані з масажним столом, щоб допомогти людям у навколишніх селах.
Восени 2018 року Микола проходив строкову військову службу в місті Старичі на Львівщині, де здобув звання старшого солдата. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, не залишився осторонь — 27 лютого 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації Третім відділом Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Черкаської області.
Служив бойовим медиком третього стрілецького взводу другої стрілецької роти (нині — Перший батальйон територіальної оборони). За відповідальне виконання військового обов'язку отримав звання молодшого сержанта. Побратими називали його «Масажистом» — за цим позивним стояла людина великого серця, яка щодня рятувала життя інших, поспішаючи туди, звідки інші вже не могли повернутися самі.
5 травня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута, евакуюючи поранених побратимів, Микола Сокуренко потрапив під ворожий мінометний обстріл. До останньої миті він залишався вірним військовій присязі, своєму обов'язку та Україні.
Тривалий час Микола вважався зниклим безвісти. Рідні щодня чекали на нього, не втрачали надії, виходили на мирні акції на підтримку зниклих безвісти та військовополонених. Та, на жаль, доля виявилася безжальною — очікування змінилося звісткою, яка назавжди розділила життя родини на «до» і «після».
Громада висловила щирі співчуття матері Героя, Людмилі Вікторівні, та всім рідним і близьким загиблого захисника. Про це пише Тальнівська тергромада
реклама
