Збройні Сили України продовжують чинити героїчний опір проти російської агресії. Кількість ліквідованих окупантів досягла позначки у 40 000 осіб, – про це 27 липня повідомив Генеральний штаб ЗСУ.
Крім того, війна продовжується на інформаційному та культурному фронтах. Українською мовою зазвучали аудіогіди в базельському Kunstmuseum у Швейцарії, в Музеї тайського побуту та звичаїв Museum Siam у Бангкоку, в музеї Королівського палацу в угорському Геделле та у стародавньому монастирі-фортеці Вардзіа у Грузії, – про це повідомила Перша леді України Олена Зеленська.
Вона зазначила: «Наша культура зараз також на війні, вона також бореться та воює проти руйнації, забуття та знищення.
Черкаси також не тримаються осторонь, зокрема, після початку широкомасштабного вторгнення російської федерації у місті відкрилося чимало безкоштовних навчальних курсів з української мови. Серед закладів, що долучилися до такої ініціативи: Черкаська обласна бібліотека для юнацтва імені Василя Симоненка, Черкаський державний технологічний інститут, Гончаренко центр-партнер Черкаси education and culture та книжковий супермаркет «Буквиця».
У Черкаській обласній бібліотеці для юнацтва імені Василя Симоненка практикують читання уголос книг написаних українською мовою. Заняття відбуваються щовівторка о 14:00, долучитися може будь-хто бажаючий.
Відвідувачка бібліотечних курсів Іда Таранцева поділилася із нами своєю історією: «Я народилася в Росії, у місті Омськ. У 1985 році моїй подрузі запропонували роботу в Черкасах на одному виробництві і вона покликала мене із собою. Так я переїхала в Черкаси, мені було 27 років. В Омську у мене залишилася сестра і племінниця. Ще маю брата, він із сім’єю живе у Москві. Зараз мені вже 64, я прожила в Україні 37 років. Черкаси стали мені рідними і ніколи не могла подумати, що через стільки років мені доведеться ховатися тут у бомбосховищі від російських ракет».
Жінка розповіла, що давно намагалася почати розмовляти українською, адже вважає, що потрібно знати мову країни, у якій проживаєш. Утім тоді приятель з насмішкою ставився до її акценту і вона засоромилася продовжувати: «Ще десь років 25 тому, під час першої моєї спроби, чоловік подруги почав насміхатися і у мене спрацював певний «блок». Минулого року були у них на дачі і я читала дітям книгу українською і він знову за своє. Тоді я зрозуміла, що це дійсно блокує. Виходить, що ти боїшся сказати не правильно і тому взагалі не говориш».
Крім того Іда Таранцева засуджує політику радянського союзу щодо мовного питання: «Я вважаю, це просто жахливо, що радянська влада навмисно викорінювала українську мову. Як страждали люди, які жили в селах, розмовляли рідною мовою, а приїжджаючи до столиці ставали об’єктом для насмішок. Так людина починає відчувати себе не повноцінною. Зі здобуттям незалежності це почало зникати, але всеодно, я вважаю, що потрібно було більше популяризувати українську, проводити більше курсів, щоб кожен міг безбар’єрно нею розмовляти. Уперше я взяла до рук українськомовну книгу у Криму, ми там відпочивали і зайшли до бібліотеки, мені порадити її прочитати. З 1991 року я почала дивитися український телеканал і для мене це не було проблемою. Я все розуміла і навіть не задумувалася про це, але говорити було важко, адже не було практики і більшість оточення тоді розмовляло російською».
У книжковому супермаркеті «Буквиця» заняття відбуваються двічі на тиждень: у понеділок та четвер о 17:00. Урок проводять за схемою 45 + 45 хвилин. Під час першої частини перевіряють домашні завдання з теми, яку освоїли минулого разу. У другій частині вивчають нові питання.
«Заняття наразі відвідують переселенці з Луганської, Донецької, Сумської та Харківської областей, але черкасці, що прагнуть покращити свій рівень української також долучаються. Приймають участь люди різні за віком, та здебільшого це пенсіонери. Викладачі постійно змінюються, один перевіряє домашнє завдання, інший подає наступну тему. Коли перевіряємо домашнє, то бачу, що вони дійсно готуються: пишуть твори, виконують творчі завдання описують фотографії та картини українською», – розповіла ментор курсів Світлана Коваль.
Відвідувачка занять Іда Таранцева розповідає, що вже через кілька уроків почала відчувати прогрес та покращення мовлення: «Наразі є певний барєр, але думаю, що з практикою він зникатиме, головне докладати зусиль».
У Черкаському державному технологічному університеті, за ініціативи кафедри української мови та загального мовознавства факультету гуманітарних технологій також почали навчати української мови внутрішньо переміщених осіб. Перше заняття там відбулося на День вишиванки, 19 травня.
Анастасія Бут
реклама
