Гарячі номера телефонів

З Людмилою Перцевою з села Онопріївка на Черкащині ми познайомилися, коли вона привозила продукти, сітки, засоби гігієни до нашого волонтерського центру, що діє у редакції газети «Новий Дзвін» практично з перших місяців повномасштабного вторгнення, пише сайт viche.ck.ua

dsc02054-1024x576

В Онопріївці Людмила живе недавно, буквально кілька років. Проте вони з чоловіком звідти родом, тут багато їхніх родичів, знайомих, друзів. Так склалася доля, що після багатьох років, прожитих у Черкасах, Людмила повернулася у батьківську хату. Зробила ремонт, обгородилася, а ще здійснила свою давню мрію – насадила багато троянд у саду. Живи й насолоджуйся, як то кажуть!

Коли розпочалася повномасштабна війна, у свою затишну і комфортну сільську хатину пані Людмила прихистила більше двох десятків дорослих людей – переселенців з гарячих точок: Харкова, Києва, Чернігова.

– До мене почали з’їжджатися у перший день війни. Першими приїхали син з невісткою з Києва, потім о 8-ій вечора донька з дітьми та чоловіком. Вночі приїхали Катині (синова дівчина) друзі з Харкова – 6 осіб. Потім ще їхні друзі, сусіди. Звісно, спальних місць всім не вистачало, спали на матрацах просто на підлозі. А коли брати-харків’яни Стас та Денис привезли зі свого міста ще й сусідку з трьома доньками, що більше 10 днів просиділа в метро, то довелося шукати ще одну хату, бо вже не було де стати. Добре, ніхто з сусідів не відмовляв, – розповідає жінка.

dsc09137-scaled

Кожну хату, в яку поселяла людей, Людмила з односельцями прибирала, розтоплювала грубку, готувала постіль. Часто в оселях нічого не було, треба було принести з дому або попросити у друзів. Їсти готувати теж доводилося на всю велику родину, так називає Людмила своїх нових друзів. Показує фото, де за довжелезним столом святкують Великдень. Благо, жінка любить готувати – варила і пекла щодня, аби мали що їсти, ще й меню добирала. Наприклад, для вагітної, що кілька днів прожила у неї, купувала домашнього сиру та сметани, овочі та фрукти. Одного разу напекла 64 сосиски в тісті та 5 чималих піц. Каже, з борошном допомагав місцевий фермер Моріц Штамм – дав два мішки. Все випекла.

zobrazhennya_viber_2022-08-01_16-32-14-545

Та як би важко їй не було (уявіть собі невеличку сільську хату, в яку поселили 24-ро незнайомих людей!), пані Людмила згадує той час як «золотий» – час єднання і взаємодопомоги. За цих кілька місяців вона знайшла стільки друзів, скільки не мала за все своє життя. Практично всі з них уже роз’їхалися, та на згадку у саду Перцевих посадили по яблуньці і обіцяли приїздити в гості на день народження Людмили та на Різдво, як до мами.

Облаштуванням побуту перселенців жінка не обмежилася. Дізнавшись, що в Тальному у волонтерських центрах збирають продукти, засоби гігієни, нижню білизну, цигарки, Людмила залучала до збору жителів свого села. Чотири рази, навіть у час, коли було надто сутужно з пальним, жінка привозила передачі для військових у редакцію газети «Новий Дзвін», де активно діє волонтерський центр. Вона поставила скриньку в магазині, також збирала гроші з кожного двору для військових із сусідньої Кобринової Греблі. Пригадує, що харків’яни дивувалися, як їй так вдається: тільки сказала, що буде їхати в Тальне везти передачу, відразу всі виходять у визначений час і несуть хто гроші, хто продукти. Ніяких відмовок.

zobrazhennya_viber_2022-08-01_16-31-43-507

Разом зі своїми новими друзями Людмила ходила плести сітки у приміщення колишньої сільської ради, сортували одяг – дитячий та дорослий і возили до пунктів збору.

Нині, каже жінка волонтерство в селі дещо притихло. Скінчилися рибацькі сітки, та й переселенці більше не приїздять. Та реально оцінюючи обстановку в країні, пані Людмила зі своїми односельцями вирішили заздалегідь готувати житло переселенцям, бо переконані, що вони приїдуть в Онопріївку зимувати. Разом з адміністраторкою Ольгою Калиною домовляються з власниками порожніх хат, гуртуються, разом білять, трусять сажу, облаштовують. Аби потім відразу можна зайти й жити.

– Якщо я людині не зробила добро, не допомогла, то вважаю, що день прожила марно. Така я вже вдалася, – резюмує нашу розмову Людмила Перцева.

5 серпня жінка святкує свій День народження і на гостину до неї приїдуть її друзі: старі й нові і всім обов’язково вистачить місця, і щирого слова, й мудрої поради.

Ліна ЯЛОВСЬКА

реклама

Інші матеріали по темі:


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

реклама Делікат
bigmir)net TOP 100