Жителі цього невеличкого села на Лисянщині останнім часом почали стукати в усі двері та, як мовиться, бити в усі дзвони. Підставою для неспокою стала оптимізація (чи то пак — призупинення діяльності) місцевого закладу освіти та дошкільної установи, пише "Черкаський край"
Йдеться про Рубаний Міст колишнього Лисянського, а тепер — Звенигородського району. Його жителі боляче зреагували на першу звістку, що обидва сільські освітні заклади мають закрити, бо там немає прихистку для дітей та персоналу на випадок повітряної тривоги. Рубаномостівці підтримали дії місцевого фермера Олександра Пухира, який з власної ініціативи й власним коштом швидко обладнав такий прихисток у фермерській будівлі, розташованій неподалік. Проте цей факт не загальмував оптимізацію (чи призупинення діяльності) школи І ступеня та дитсадочка, і дітей почали возити на навчання в сусідню Мар’янівку. Людям було боляче, але вони ще терпіли цей факт. До того часу, доки одного дня біля пустої школи-дитсадка не з’явилися вантажівки та причепи, на які повантажили й вивезли в невідомому напрямку частину майна закритого закладу. Це й була та крапля, яка переповнила чашу терпіння жителів Рубаного Мосту, вони почали турбуватися подальшою долею закладу.
— Ми не хотіли ні закриття, ні ліквідації школи та садочка, бо мали якусь надію на те, що село розвиватиметься, не збезлюдніє зовсім, сподівались на відновлення їхньої роботи, — так пояснюють свою позицію стурбовані жителі Рубаного Мосту. — Адже в будівлі було зроблено капітальний ремонт, змонтовані всі комунікації, й вона була не те, що на рівні сучасних вимог, а максимально комфортною й гарною.
Додамо, що в цьому є велика й незаперечна заслуга засновника місцевого фермерського господарства Олександра Пухира, який у різні роки вклав понад 460 тисяч гривень в осучаснення будівлі й забезпечення обладнанням. Аргумент і у фермера, і у селян один:
— Коли закривали наш заклад і переводили дітей у Мар’янівку, то одним з основних був той аргумент, що там все є, всього вистачає, і дітям там буде краще, ніж у рідному селі, — говорять селяни. — А вийшло, що це зовсім не так, що в Мар’янівці бракує мало чи не всього того майна, що є у нас. Чому так робиться, що нашу школу-дитсадок почали «розтягувати», нам не зрозуміти, вичерпної відповіді ми не отримали ні від старости, ні від очільників Виноградської територіальної громади, куди тепер входить наше село.
Слава Богу, що тривогу селян почув начальник Звенигородської районної військової адміністрації Юрій Піковський, який минулого четверга побував у Рубаному Мосту. Він вислухав жителів, поспілкувався з батьками, побував і оглянув приміщення школи-дитсадка, зазирнув і в потенційно можливий прихисток, почув думку фермера та його колег. Висновок із побаченого та почутого він зробив однозначний:
— Виживання сільських шкіл і дошкільних закладів, коли йде війна — велике випробування для громад. У багатьох випадках оптимізації з часом не уникнути. Але цей процес міг у Рубаному Мосту пройти без такого нагнітання пристрастей і шквалу людської тривоги, якби у представників ТГ було чітке та якісне спілкування з жителями села, якби селяни знали: чому, для чого й з якою метою чиниться те чи інше.
І з цими словами Юрія Миколайовича важко не погодитися. Комунікація керівників громади з людьми зараз справді надзвичайно важлива. Сподіваємося, що після приїзду керівника РВА в це село припиняться в Рубаному Мосту спроби розору приміщення дорогого для селян освітнього закладу. А будівля ще послужить громаді.
Василь МАРЧЕНКО, фото автора. Лисянщина
реклама
