Черкаська «Перспектива» отримала допомогу від німецької громади

Сьогодні черкаський Центр соціальної та фізичної реабілітації людей з інвалідністю «Перспектива» (керівник Валерій Гаврілов) отримав допомогу з Німеччини завдячуючи черкащанці Олені Танасевич. З початку повномасштабного вторгнення вона стала біженкою і виїхала до Верхньої Баварії, регіон Розенгайм (не так далеко від Мюнхену). А вже звідти сьогодні приїхала з медикаментами, речами для людей з інвалідністю і не лише. Допомогу зібрала за кордоном місцева громада. А привіз її до Черкас разом з пані Оленою Ойген Тірауіф, до слова, колишній військовий.

– Я була керівницею театральної студії «Рампа», яка діяла на базі нашого. З початку повномасштабного вторгнення виїхала до Німеччини, добре знаю німецьку мову. Долучилася зразу до волонтерства у німецькій громаді у рамках місцевої організації Ukrainehilfe Gemeinde Bad Feilnbach («Допомога Україні – громада Бад Файльнбах»). Там місцеві з бургомістром активно допомагають біженцям. Люди живуть не у спортзалах абощо, як є інших регіонах, а по приватних секторах, знаєте, там неймовірно дбайливе ставлення до людей, які змушені були стати біженцями. І я списувалася зі своїми друзями з нашої «Перспективи». Вони писали про ліки, ходунки, подушки для інвалідних візків, також ми обговорювали і інші питання, зокрема, привезли одяг для наших військових, які зараз тут на лікуванні, бо це ніколи не зайве, – каже Олена Костянтинівна.

Черкащанка пригадує, що коли вирішили їхати на Черкащину, то міркували, що ночуватимуть лише ніч в дорозі, та насправді дорога розтягнулася на довше, бо заблукали, хоч і їхали по навігатору. Окрім того, багато з тих, хто висловлював готовність їхати, потім відмовився, бо в Німеччині саме канікули, готуються до свят. Тому поїхав лиш голова організації Ойген Тірауіф. А оскільки їхали вдвох, він був один водій, то довелося ночувати дві ночі.

– Окрім одягу, ліків, привезли і дещо солоденьке для наших діток. Більше того, громада зібрала кошти, передали деяким захисникам на турнікети та інше обладнання. Також ми побували у пожежній частині, бо Ойгену це не чуже, він пропрацював у рятувальній службі , тож мали цікаву зустріч, яка далі продовжиться співпрацею, допомогою, – каже пані Олена.

Сам Ойген Тірауіф каже, що був 12 років військовим, потім була рятувальна служба, нині на пенсії. Тож їхати самому як водію було геть не тривожно. Вже відчув, що таке в Україні повітряні тривоги, проте налаштований позитивно. Зауважує, що в Німеччині про війну знають, співпереживають. Більше того, сприймають війну не як боротьбу України і росії, а захист Західної Демократії.

Ліана Деркач, мама однієї з вихованок театральної студії при організації «Перспектива», член організації каже, що спілкувалася з Оленою Костянтинівною телефоном.

– Після початку повномасштабного вторгнення, коли пройшов перший шок, ми волонтерили. Хтось виїхав, а хтось лишився. У нас тут і люди спинялися, у яких в родині були люди з інвалідністю. Врешті пані Олена сказала, що німецька громада вирішила допомогти, питала, що потрібно. Ми тут вирішили, що маємо потребу в медикаментах, у засобах для пересування. Для когось подушечка для інвалідного візка – дрібниця, але її треба час від часу замінювати. Потім стали узгоджувати список. Так і з’явилася ця допомога. Взагалі оця взаємопідтримка це було дуже важливим. І тоді відчуваєш, що ти не один. Ми, до слова, у свою чергу, хочемо передати для німецької громади сувеніри ручної роботи від наших вихованців. Це і техніка валяння, і паперові вироби, і кераміка. Діти це творять, вкладають у вироби душу і хочеться поділитися ними з благодійниками, – зазначила Ліана Деркач.