У черкаській 3D-кузні роблять деталі для фронту

Черкаський волонтер Олександр Заруба свій цех назвав 3D-кузнею. Рік тому все почалося з одного 3D-принтера. Але обсяги замовлень з фронту стимулювали масштабувати виробництво.

Зараз вже 5 машин працюють щодня без перерви, розповів пан Олександр Суспільному.

Маленьке військо роботів працює на армію людей. Так Олександр Заруба говорить про їхнє виробництво. Він є одним із засновників цеху. З його слів, за рік роботи "перекували" на запчастини близько 700 кілограмів пластику, куплених за гроші доброчинників, на 250 тисяч гривень.

"Робимо хвостовики для різного роду вибухових елементів, а також різні інструменти для розмінування. Наприклад, для протитанкової міни, для дистанційного зняття підривника".

А ще різне оснащення для квадрокоптерів, спорядження для саперів, інженерні інструменти, розповів Олександр Заруба:

"Тут от у нас сніжинки лежать. Вони робляться швидко, але це лише одна деталь з п’яти. Це комплект треба зробити, а запит іде не на одну-дві штуки, а на сотні".

Лише перископів, розповів волонтер Олександр Коробко, зробили за рік понад 7 тисяч штук. А за останні кілька днів отримали запит ще на тисячу Серед усього різноманіття, яке тут виготовляють, саме вони є бестселерами.

"Перший задум у нас був – кутники. Це ітерація цього елементу. Ми його оптимізували максимально, щоб він друкувався швидко, щоб на нього була мінімальна кількість матеріалу, щоб можна було монтувати дзеркало і максимально швидко його збирати".

Вся продукція 3D-кузні, розповів один із військовослужбовців, пройшла випробування боєм. Ім’я та прізвище попросив не називати. Однією з найкорисніших речей назвав антибліки.

"Якось навіть підбадьорює, коли сидиш з перископом в окопі, з розщелини будинку виглядаєш, щоб знайти ворога. Кулі свистять, а тебе не дістають. І уламки також. Завдяки хлопцям, є із нас ті, які залишилися живими", — додав він.

Хлопці працюють якісно та оперативно. Так співпрацю із волонтерами характеризує військовослужбовець. Тому до них військові звертаються регулярно.

"Зазвичай це все дуже динамічно – приходить запит, ми його вирішуємо, розкидаємо по локаціях і друкуємо необхідну кількість деталей", — зазначив волонтер Олександр Коробко.

Принтери, пояснив Олександр, працюють практично без перепочинку по заданих програмах. А після роботи та у вихідні усе ними надруковане докупи збирають уже люди.