Уже кілька років черкащанин Дмитро Дикий самостійно займається йогою та навчає цього всіх охочих. Парубок не величає себе справжнім йогом, кажучи, що він лише інструктор з йоги. Але це тільки зі скромності, бо те, що робить зі своїм тілом цей юнак, іншим здається чимось неймовірним. Усі його навички – завдяки йозі та любові до східної культури, пише «Молодь Черкащини».
– Дехто думає, що займатися йогою легко: сів у позу лотоса, заплющив очі та помедитував. Та це не так. Буває, щоб оволодіти однією асаною доводиться тренуватися кілька років, – пояснює Дмитро.
Йогою хлопець почав займатися сім років тому, до того вивчав східні бойові мистецтва.
– Я не прагнув нагород чи визнань, мене цікавила культура тіла, – каже йог. – Хотів знати, як отримати силу та навчитися нею керувати. По телевізору часто бачив безконтактні удари, тобто коли удар наноситься на відстані. Для цього самих боїв було замало, належало вивчити йогу.
За словами Дмитра, у повсякденному житті люди мало залучають м’язи. А про роботу багатьох з них узагалі не здогадуються. Тренують, головним чином, руки та ноги, забуваючи про внутрішні м’язи. А от виконання асан йоги допомагає розвивати саме їх.
– Останні п’ять років практично не хворію. Думаю, що це заслуга йоги, – ділиться здогадками хлопець. – Бо що більше вдосконалюєш тіло, то витривалішим стаєш, зміцнюєш своє здоров’я та покращуєш настрій. Позитивні емоції, які отримую від йоги, ніколи не можу втримати в собі, ними хочеться ділитися з іншими.
На йогу люди, передусім, ідуть, щоб покращити фізичне здоров’я, а дехто – щоб урівноважити психіку. Результату можна досягти, якщо постійно практикуватися. Як розповідає черкаський йог, у відвідувачів часто шок буває, коли вдається виконати якусь асану, наприклад, на голову стати чи ногу за голову закинути. Відчути, чи подобається тобі йога, можна вже з першого заняття.
– У більшості випадків йогою займаються доросліші люди, і переважно жінки. Наприклад, у моїй групі тільки один чоловік. Мабуть, це тому, що жінки більше відчувають своє тіло. Було б ідеально, якби йогою займалися подружні пари, – вважає Дмитро. – Культура тіла у нас слабко розвивається. Люди не усвідомлюють, на що здатні за певної роботи зі своїм тілом. Приміром, ідуть на масаж з елементарними проблемами, які й без того можна було б здолати, просто беручи на себе незначні корисні фізичні навантаження. Хочу, аби в школах дітям давали ази з йоги, щоб більше довідувалися про культуру тіла. Приміром, на уроках фізкультури діти роблять розтяжку. Однак вона їм подається як розминка, а насправді це великий окремий потужний комплекс.
Тіло Дмитра вже здатне робити різні гнучкі вправи, але він ніколи цим не хизується.
– Мені цікаво пізнавати свої можливості, а не демонструвати їх на публіку. Нічого складного в якихось екзотичних вправах немає. Шоком для декого стає вже саме вміння контролювати своє тіло. Можу лягти на цвяхи, з’їсти скло чи пострибати на ньому. Все це реально. Якось я побачив, як йог їсть скло, не завдаючи собі шкоди. Згодом мені вдалося з’їсти лампочку. Я її розбив і скуштував. Із цвяхами було так само: набив їх на звичайну дошку й пробував поступово лягати на них. Крутішого масажу, ніж лягти на цвяхи, у мене ще не було! Насправді, «фокусів» роботи з енергією багато. Наприклад, загасити свічку, яка стоїть від тебе на відстані кількох метрів. На заняттях ми це не вивчаємо, бо насправді потрібні роки практики, психологічна та фізична налаштованість.
реклама
