На Черкащині площа сільськогосподарських угідь становить майже півтора мільйона гектарів. Два відсотки з них засіяні нішевими культурами. Це овес, просо, жито, гречка, гірчиця, льон, квасоля, нут, сочевиця та горох.
Вирощування цих культур має як переваги, так і ризики, розповіла Суспільному начальниця управління виробництва агропродукції Валентина Сокирко.
Квасоля для ЗСУ та на експорт
Фермер із Драбівщини Леонід Самойленко почав вирощувати квасолю у 2010 році. Тоді засаджував нею 70 гектарів:
"Перший раз посіяли — набили шишок. Тренувалися, бо на той час не було навіть кому підказати. Тому на своєму досвіді і помилках вирівняли вирощування цієї культури".
Після повномасштабного вторгнення, у 2022 році, площі посівів збільшили удвічі. Цьогоріч це 140 гектарів — половина земель.
"Цінова політика залежить від якості. Як буде цього року — подивимося, а от у 2023-му скупляли квасолю від 24 тисячі гривень за тонну і закінчили 36-35 тисячами", — пояснив фермер.
Цю нішеву культуру, додав пан Леонід, вирощувати вигідніше. Тому відмовилися від гречки, пшениці та гірчиці:
"У 2022 році ціна на гірчицю була непогана, у 2023-му — впала. Хаотичний такий ринок. Квасоля — це продукт, який більш-менш стабільний, тому зупинили вибір на ній. Якщо порівнювати із соєю або з кукурудзою, то вона на 30-40 відсотків рентабельніша. Це специфічна культура, але якщо у всьому розібрався, то немає нічого такого складного. Вона чимось нагадує традиційну сою — і по захисту, і по догляду".
Також вирощують кабачок і сою, додав фермер.
"Наступного року вже будемо дивитися по ціновій політиці — може уведемо щось зі злакових".
У 2023 році з одного гектара зібрали дві тонни квасолі, розповів пан Леонід:
"Рік був дуже поганий, засуха. Вона боролася, потім пішла в ріст, але коли пішли дощі, було вже було. У 2022 році було три тонни, бо там рік був більш-менш був сприятливішим для її вирощування. Цьогоріч те саме — аномальна спека і потрібен дощ".
Половину врожаю фермер продає за кордон, решту — реалізує в Україні:
"Експортували в Емірати, в Ізраїль, до Німеччини. Із 2022 року на внутрішньому ринку дуже багато брали для ЗСУ. Консервні заводи перейшли на консервацію, заготівлю. Вона є замінником білка, то її і на внутрішньому ринку забирали. По експорту теж об’єми збільшуються з кожним роком".
Для зберігання врожаю у 2017 році побудували склад, де квасолю очищують та сортують.
"Ми раніше возили на заводи і там нам її переробляли. А потім зробили сховище, закупили машини «Пектус», на яких робиться все. Проходить калібрування, тобто після виходу квасоля вже без половинок — чиста і готова до реалізації. Також її брали в нас на заморозку, щоб додавати до овочів", — розповів фермер.
Нині у господарстві бракує працівників, зазначив фермер. Раніше, в сезон, у серпні-вересні, працювали 25 людей. Цьогоріч, додав, стільки не знайде:
"У нас буде «дівчачий батальйон», адже іншого виходу немає, — будемо вчитися. На склад потрібно хоча б шестеро людей, на збір — хоча б десять. Але це як мінімум".
На Черкащині у 2024 році квасолею засадили три тисячі гектарів. У порівняні з 2023-м площі під нею збільшили на 25 відсотків. Як розповіла начальниця управління виробництва агропродукції Валентина Сокирко, найбільше її на Золотоніщині — понад тисяча гектарів.
Розвиток нішевих культур в області спостерігають останні три роки, пояснила вона:
"У нас з'явилися нові культури, такі як льон-кудряш та люпин солодкий. Крім того, наші аграрії почали вирощувати прянощі. Зміна клімату багато чого значить, але і попит теж важливий. Аграрії шукають що для них ліпше, по ринках збуту дивляться. Таким чином коригують структуру посівних площ. Якщо є попит, це для них додатковий заробіток".
Гречка та сорго — не "зайшли"
Фермер Олексій Васильченко має агрофірму в селі Піщане. Ще до повномасштабного вторгнення почав закуповувати обладнання для обробки нішевих культур. Уся конструкція, розповів він, коштувала майже 15 мільйонів гривень.
"Тим, хто займається нішевими культурами, потрібно мати схоже обладнання. Це набір різних столів і сит для того, щоб відібрати зерно на різні фракції, забрати навіть пилинки в сторону. Тобто щоб ідеальне пішло зерно, якщо мова йде про експорт. Його можна відразу насипати у біг-беги і відкалібрувати таке як треба", — пояснив аграрій.
Із нішевих культур пан Олексій декілька років вирощував гречку та сорго:
"Найбільший урожай сорго ми отримували 117 центнерів. Це дуже крутий урожай без поливу, але на нішеві культури не дуже стабільний ринок. Може бути таке, що насієш їх і наступного року матимеш завалені склади. Це не така стабільність як із пшеницею, кукурудзою, соняшником, соєю — культурами, які необхідні для тваринництва. Сорго нині ми не сіємо, можливо, посіємо наступного року, подивимось, проаналізуємо, що показує ринок і що в нас буде по сівозміні".
Сорго вирощували для годівлі тварин, додав фермер:
"Ми займаємося свинарством і молочним скотарством. Сорго дуже підходить по своїм показникам до ячменя. Воно в основному з посушливих регіонів і більш сприятливе для нестабільних температур і посухи. Але в процесі виготовлення комбікорму ми побачили, що на це йде багато енергії, амортизаційних відрахувань на завод. Воно отой плюс по врожайності не перекриває, якщо порівнювати з ячменем. Відповідно, ми його почали експортувати".
Гречкою торік засіяли 200 гектарів із восьми тисяч, додав керівник агрофірми:
"Гречку ми завжди сіяли як другий урожай, бо маємо як поливати. Збільшили площі з нею через те, що не було зрозуміло по ситуації з кукурудзою, із морським коридором, із ринком збуту тих культур, які дають великі великий тоннаж із гектара. У 2022-2023 роках ми сіяли, ціни були як завжди. Всі насіяли, обвалились. У 2024 році я не посіяв ні гектара, але в мене ще вистачить гречки із минулого року, щоб нагодувати цілу область".
400 тонн гречки, яка нині зберігають на складі, продавати поки не планує, зазначив Олексій Васильченко. Бо немає ціни:
"Для кінцевого споживача це класно, бо її дуже багато, але той, хто вирощував, не може її навіть продати, тому що її ціна нині нижча, ніж ринкова гуртова на сиру гречку, ніж собівартість".
Цьогоріч господарство вирощує сою, кукурудзу, пшеницю та ячмінь.
"Ми середнє підприємство, тому можемо швидко переорієнтуватися. Це великий плюс у порівняні з холдингами і маленькими підприємствами, у яких немає диверсифікацій", — пояснив фермер.
Щоб розвивати нішеві культури й аграрії мали прибуток, державі потрібно розробляти рекомендації щодо кількості засіяних площ і культур, вважає пан Олексій:
"Щоб, наприклад, пояснювали — не сійте ви в такій кількості, тому що обпечетеся всі дружно. Комунікації немає, ставлять перед фактом. Здали звіти, що Україна засіяла скільки-то гектарів гречки і всі аграрії кожен у своєму селі: «О, насіяли». Тобто немає, це дуже велика проблема".
Виконувач обов’язків міністра аграрної політики Тарас Висоцький пояснив: господарствам, які вперше виявили бажання займатися нішевими культурами, варто розпочати із невеликих площ, відпрацювати технологію вирощування та вивчити ринок збуту:
"Якщо це зробити непідготовленим, є ризик отримати малий урожай чи збиток і розчаруватися. і розчаруватися. Якщо ж підійти правильно, тоді лишається тільки ризик погодного фактора, його неможливо нівелювати, хоча є, наприклад, такий метод як зрошення. Тоді ймовірність отримання прибутку дуже висока".
Також він розповів про перспективи експорту нішевих культур:
"По різних культурах різна ситуація. По деяких із них це перш за все заповнення внутрішнього ринку, іноді навіть імпортозаміщення, але по всіх них у перспективі буде експорт. Наші природо-кліматичні умови дозволяють вирощувати набагато більше, ніж є внутрішня потреба".
реклама
