Співробітники Шевченківського національного заповідника та канівська громада прийшла на Тарасову Гору пошанувати пам'ять Героя України

21 січня 2025 року, співробітники Шевченківського національного заповідника та канівська громада прийшла на Тарасову Гору пошанувати пам'ять Героя України Олекси Гірника, який спалився неподалік могили Тараса Шевченка на знак протесту проти російської окупації України. Згадуючи шлях боротьби патріота-калушанина, учасники акції відмітили, що у всі часи росія була загрозою українському народу, нищила національну мову й культуру, втім не змогла придушити наше прагнення до Волі і Свободи.

Біля місця самоспалення Олекси Гірника настоятель парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ м. Канів о. Ігор Амброз відслужив панахиду, старший науковий співробітник Шевченківського національного заповідника Віра Носенко коротко розповіла присутнім про подвиг українця-Героя та канівців Михайла Іщенка і Олександра Гнучого, завдяки яким протест ціною життя став відомим не тільки в Україні, а і за її межами.

У музеї Тараса Шевченка учасникам акції було презентовано художньо-документальну виставку під назвою «Пройшов він пекло вогняного болю, щоб повернути Україні долю», присвячену пам’яті Олекси Гірника та усіх українців, які загинули, виборюючи волю і свободу Україні.

В експозиції виставки представлено особисті документи Олекси Гірника, фотографії з родинного архіву, оригінальні листівки, які передав до колекції Заповідника Олександр Гнучий. Увагу присутніх привернули картини Веніаміна Кушніра (м. Київ), Геннадія Тарасенка (м. Луцьк), Катерини Костюченко (м. Київ), Ольги Карпенко (м. Київ), Миколи Бідняка (м. Львів). Серед інформативних експонатів – дві скульптури Євгенії Григор’євої (м. Київ) за мотивами творів Тараса Шевченка.

До участі у заході долучилися студенти ІV курсу спеціальності «Сценічне мистецтво» Канівського фахового коледжу культури і мистецтв Даниил Ягайлов та Денис Гризун (викладач Валентина Шевчук), які озвучили прощальний лист Олекси Гірника дружині Кароліні та один із варіантів листівок написаних Гірником. Спогадами про події ранку 21 січня 1978 року поділилася з гостями завідувач відділу культурно-освітньої роботи Тамара Філіпович.

Майже 50 років минуло з того часу, як Олекса Гірник віддав своє життя во ім’я волі України. На жаль, Україна не тільки не позбулася свого найпершого ворога – російську імперію, а й зазнала нових випробувань: Майдан, Революція Гідності, анексія Криму, Донецький аеропорт, Іловайська трагедія і жорстока повномасштабнавійна.

Сьогодні важливо пам’ятати і згадати кожну і кожного, хто боронить нашу землю, хто рятує українців від фізичного і духовного знищення. А Шевченкові рядки: «Та не однаково мені…», принтовані на ще одному експонаті ¬виставки – стилізованій ляльці-мотанці, створеній українкою з Америки Олею Рондяк, – мають визначати наше життя, нашу боротьбу, наше майбутнє.

Про це інформують в Шевченківському національному заповіднику, фото заповідника