Херсонська письменниця, яка читала вірші Шевченка на очах в окупантів, нині проживає в Черкасах

10 березня 2025, 07:51

9 березня 2022 року. Росіяни оточили Херсон, вже проходять кількатисячні мітинги херсонців проти російської окупації. Росіяни стріляють в місцевих, шукають проукраїнськи налаштованих, викрадають, обстрілюють місто. На вулиці незвичний для цього часу у Херсоні сніг. В мережі з'являється відео, як херсонка, загорнута в прапор України, перед будівлею міської ради читає вірш Тараса Шевченка: у день народження Кобзаря. Це поетеса з Херсона Зоя Щербініна. Кавун.City поспілкувався з Зоєю, яку ми знаємо давно і чию творчіть любимо та цінуємо.

«Дописали відео — і буквально через хвилину там проїхав БТР», — розповідає Зоя про той день — 9 березня — в окупації, коли вона читала вірш Тараса Шевченка.

Зоя Щербініна у 2020 році Фото: Дмитро Плотніков

Зоя Щербініна народилася 4 січня 1991 року у Херсоні. Закінчила 24 загальноосвітню школу та Херсонський державний аграрний університет (нині – аграрно-економічний). За фахом – інженерка-будівельниця. Можливо незвично для поетеси, але згодом професія допоможе Зої знайти роботу після виїзду з окупованого Херсона.

З 2016 року Зоя Щербініна була спочатку учасницею, а потім і співкерівницею літературної студії «Блокнот» при бібліотеці імені Лесі Українки — читання Шевченка на день його народження було традиційним заходом студії: «В ковідні часи все перейшло в онлайн-режим, тож записували відео. В окупації хотілося продовжити цю традицію, це здавалося важливим і правильним».

В Херсоні вже почались мітинги спротиву російській окупації — Зоя разом із друзями також на них ходила. 9 березня 2022 року взяла з собою книжку на мітинг, пішла разом із Дмитром Плотніковим — так і записали відео.

З окупованого Херсона Зоя виїхала наприкінці липня 2022 року: «Роботи не було, з окупантами співпрацювати не хотіла, а кредитка майже закінчилася», — починає Зоя опис свого виїзду. Подруга ще з березня кликала в Черкаси, тож вирушила туди. Їхали через Василівку (окупована частина Запорізької області) 5 днів і 4 ночі. Потім ще пару днів діставалася до Черкас із Запоріжжя — прямого шляху до Черкас не знайшла, їхала через Умань: «Трохи оговталася, почала шукати роботу. Поки шукала, займалася волонтерством, ходила плести сітки. Зараз працюю інженером на заводі, волонтерством займаюся по суботах».

Зоя – постійна учасниця письменницько-музичних заходів «Поетична шафа». Повість «Білий шум» Зої Щербініної ввійшла до Величного списку п’ятого Міжнародного літературного конкурсу рукописів прози на кращу книжку року «Крилатий Лев» – 2020. А у лютому 2020-го Зоя випустила першу поетичну збірку «Невідправлені листи».

Збірка віршів Зої Щербініної «Невідправлені листи» — 100 поезій, різних за формою та жанром. Послухати, як Зоя читає вірші, можна на різних заходах за її участі — там же і придбати збірку. Зазвичай заходи, в яких Зоя бере участь, благодійні — з донатами на ЗСУ.

Зоя Щербініна на заході у Черкасах, 2024 рік

В окупації Зоя відволікалася письмом від реальності: «Зібрала докупи короткі оповідання, написала давно задуманий роман. Зараз дуже багато людей пише на військову тематику, не завжди можна відрізнити, де біль, а де хайп. Я можу писати тільки тоді, коли вже просто розриває. Взяла одну об'ємну задумку саме на воєнну тематику, але це дуже важко одним махом зробити, треба «підходами» писати, інакше можна просто збожеволіти. Це не ті книжки, які б я хотіла писати, але й мовчати права не маю. У віршах зараз більше переселенської рефлексії, це те, що я відчула, прожила і можу описати. В Черкасах теж знайшла творчу компанію, проводять донатні літвечори. Ходжу до них, за нагоди розповідаю про Херсон, про те, через що херсонці проходять».

Ми запитали також у Зої, ким із сучасних письменників вона надихається — хто подобається їй найбільше: «З класиків — Леся Українка. Вразила ще в дитинстві її біографія, сила характеру. З сучасних — Ірена Карпа. Завдяки їй я в інститутські роки побачила, що українська може бути живою, гнучкою, а не тільки мовою з книжок з літератури. В зросійщеному (на той момент) місті це було відкриття, і саме тоді я вирішила, що маю писати українською».

В Херсоні є, куди повертатись, каже Зоя.

Інші матеріали по темі: