Нещодавно у Канівському центрі культури і мистецтв відкрилася виставка художніх робіт канівського ветерана Олександра Квітка, який, пройшовши війну, знайшов свою терапію у живописі.
Про це повідомляє Канівська міська рада.
Початок повномасштабного вторгнення чоловіка застав у столиці, де на той час працював.
- Пам’ятаю, як важко було вибиратися тоді з Києва, але щойно повернувся до Канева одразу, як і більшість чоловіків, подався в місцеву тероборону. Виходив на нічні чергування на блокпостах. До лав ЗСУ долучився улітку 2023-го. Вручили повістку, пройшов ВЛК і був направлений у навчальний центр.
Так потрапив до 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Морально до цього був готовий давно. Якщо всі сидітимуть удома, то ворог прийде і постукає у наші двері, - пригадує початок своєї військової служби Олександр Квітко.
Свої бойові завдання солдат Олександр виконував на Покровському напрямку на посаді водія – гранатометника.
- Війна – це щось, що важко описати. Це щось незрозуміле мені й досі. Кожну хвилину, кожну секунду щось змінюється, - ділиться своїми думками захисник. - Зараз війна технологій. І вони, справді, вражають. Все дуже серйозно. Я був ще у більш-менш спокійному місці, але і цей спокій був оманливий. Щойно ти «засвітився» - одразу скиди з дронів. Але на той час ще не було fpv. Це набагато страшніше.
Вдома на чоловіка чекали дружина Марина, донька Єлизавета, брат Ігор.
- Вони переживали за мене, а я - за них. Особливо за доньку, яка на той час навчалася в Харкові. Хоч навчання перевели на дистанційну форму, все одно доводилося повертатися ще не раз, - уточнює батько.
В ході проходження військової служби Олександр отримав серйозну травму хребта. Лікування тривало з осені 2023 року до літа 2024 року.
- Операції, реабілітація… Півроку узагалі був прикутий до ліжка. У цей час зрозумів: найкращі ліки – це сім’я. Бути з рідними - це найбільша терапія, – ділиться чоловік. - Я все життя працював руками – був зварювальником, слюсарем, збирав металопластикові віконні конструкції, тож і зараз хотілося щось робити, а не лише дивитися відеоролики на ютубі. Так згадав про малювання. Я любив це з дитинства, але ніколи не вчився цьому професійно. «Самоучка». Навчаючись в училищі - допомагав оформлювати стінгазети, потім якось також пробував малювати. І тепер знову подумав про своє захоплення.
Спочатку О.Квітко лише розглядав роботи сучасних художників. Так захопився сучасним британським художником-пейзажистом Майклом Джеймсом Смітом, роботи якого відомі своїми надзвичайно деталізованими картинами в стилі гіперреалізму.
Потому були оформлення інвалідності та звільнення з армії. Коли Олександр вже повернувся додому і вже більш-менш зміг сидіти - повернувся до свого хобі, яке й стало його терапією.
- Перші картини - це були пейзажі «Казковий ранок» і «Лісова галявина». Я зрозумів, що так відволікаюся. Малювання допомагає не зациклюватися на війні й повертатися до цивільного життя, - ділиться першими враженнями чоловік. - Звісно, переживав за хлопців - своїх побратимів, які залишилися там. Намагаюся бути з ними на зв’язку і за потреби допомагати.
Сьогодні Олександру 54 роки. В його доробку вже понад 20 картин. Усі вони насамперед вражають максимальною деталізацією. Здалеку їх легко можна сплутати з фотографіями.
Такої точності ветеран домагається, наслідуючи британського художника, який надихнув його на творчість.
Картини Олександра здебільшого зображують природу - «Літній луг», «Жива вода», «Сонячний ранок», «Струмок у горах» «Лісовий спокій», «Літній пейзаж», «Дерево життя», «Захід сонця», «Лісовий водоспад». У них простежується домінування зелених заспокійливих відтінків і делікатна гра світла, що створюють відчуття гармонії та внутрішнього сяйва.
Надихається Олександр Квітко й місцевими краями – озеро Бучак, Козацька церква…
- У нас дуже багато гарних місць. Лише треба уважно придивитися, - пояснює художник.
Військове минуле також відображається у роботах захисника – це картини «Небесна сотня», «Янгол ЗСУ».
За словами Олександра на створення однієї картини у нього йде від 3 днів до тижня.
- Я можу малювати цілий день, але спина втомлюється, тому треба робити перерви. А так малював би й до ночі, аби лиш було світло (сміється – авт.), - ділиться ветеран художніми секретами. - При ліхтариках малювати складно, адже потім, при денному світлі, може з’ясуватися, що відтінок відрізняється, і доведеться переробляти.
Дружина підтримує чоловікове захоплення і навіть активно бере участь – ділиться власними ідеями та допомагає називати роботи.
Свої картини Олександр дарував друзям та знайомим. На сьогодні вони є не тільки в Каневі, а й у Черкасах та Києві. Таким чином декілька робіт опинилися у волонтерському центрі «Патріот», де й зародилася ідея організувати виставку робіт Олександра Квітка.
- Якщо чесно - було ніяково бути в центрі уваги, але водночас приємно бачити, що людям подобаються мої роботи. Також почув конструктивну критику та корисні поради. Усі зауваження та побажання врахую, буду працювати і рости далі, - розповідає захисник.