У межах Днів науки Національного природного парку «Холодний Яр» велолюбителі з Конотопа проїхали 40 кілометрів селами Сіверщини, щоб на власні очі побачити, як предки обирали місце для оселі — і виявили, що навіть радянські котеджі 80-х несвідомо повторюють цю логіку.
19 вересня шестеро велосипедистів вирушили в етноботанічну експедицію на межі Сіверщини та Лівобережної Наддніпрянщини — неподалік Конотопа. Мета була не спортивна, а дослідницька: зрозуміти, за якими законами століттями формувався сільський простір.
Маршрут пролягав селами Раки, Кузьки та Гути — кожне на своєму типі ландшафту: давня алювіальна рівнина, борова тераса Сейму, міжтерасові пониження із заболоченими заплавами. Учасники не просто фотографували хати — вони розпитували старожилів, шукали зразки різьблення, придивлялися до того, як орієнтовані будівлі відносно вулиці та сонця.
Головне відкриття — «технологічна» логіка розміщення: хати ставили перпендикулярно до дороги, щоб зручно було заїжджати у двір, а вхід робили на сонячну сторону. Городи ховали позаду, плодові дерева обсаджували навколо житла й господарських споруд. У Гутах ця схема трохи зміщена вглиб двору, але суть та сама.
Найнесподіваніший висновок стосується не старовини, а ХХ століття: однотипні колгоспні котеджі 1980-х у Кузьках стоять уздовж прямої дороги на райцентр — без жодної орієнтації по сторонах світу. Дослідники прямо називають це нераціональним рішенням, порівнюючи з мудрішим підходом попередніх поколінь.
Для порівняння дослідники згадують і Чигиринщину, де рельєф диктує планування ще жорсткіше: хати тягнуться вздовж схилів, город — унизу, де вологіше, сад — вище, подалі від весняних приморозків.
Висновок велосипедистів простий і водночас глибокий: традиційна садиба — це, по суті, живий запис того, як покоління за поколінням люди вчилися домовлятися з природою.
Про це інформують в Нацпарку "Холодний Яр"
реклама
