В серпні у Черкасах офіційно запрацював спортивно-реабілітаційний центр «Тяж». Простір названо на честь Ярослава Стрільця — 21-річного черкаського спортсмена, дворазового чемпіона світу та чемпіона Європи з панкратіону, який загинув, захищаючи Україну. Центр створила мати героя Лариса Стрілець разом із його побратимами та за підтримки міської влади. Пріоритет — безкоштовна реабілітація та заняття спортом для військових і ветеранів під наглядом тренера-реабілітолога, але простір відкритий для всіх охочих.
«Заняття безкоштовне»: хто і як тренує ветеранів
Тренує у «Тяжі» Станіслав Соколов — він, як і Ярослав, роками займався у бійцівському клубі, а у 2023-му пішов воювати. Зараз він живе у Черкаській області, тож може приїжджати на заняття тричі на тиждень, о 19:00.
Лариса пояснює, чому тренування досі безкоштовні:
«У нас це відбувається на добровільних засадах. Я розумію, це людям пояснюється — щоб дати можливість тим, хто з пораненнями, тим, хто потребує реабілітації. Сюди приходять і реабілітуються. Але ж кожна людина хоче отримати зарплату», — каже вона, визнаючи, що рано чи пізно доведеться шукати модель, яка дасть змозі центру фінансово триматися.
Незабаром у «Тяжі» з'явиться другий тренер — він переїжджає з Києва за сімейними обставинами і вестиме боротьбу. За словами Лариси, зараз тривають перемовини щодо приміщення для нової групи, і всі організаційні питання найближчим часом мають вирішитися.
Серед тих, хто вже тренується у центрі, — Андрій, який займається зі Станіславом боротьбою. Він не військовий, а прийшов сюди через травму коліна: заняття для нього — спосіб відновлення й підтримання здоров'я, тож він приходить двічі на тиждень.
«Хтось повинен це рухати»
Приміщення для центру — колишній садочок у дворі між багатоповерхівками. Завдяки підтримці небайдужих вдалося облаштувати татамі, а також душову й туалет.
Сама Лариса — на пенсії, і майже весь свій час проводить у центрі:
«Тут хтось повинен це все рухати. Старший син живе з родиною за кордоном, мене там теж кличуть, але переїжджати я не планую — хіба що в гості», — розповідає вона.
За її словами, ідея створити такий центр народилася не одразу — цьому передував цілий рік роздумів. Лариса згадує історію самого Ярослава: після однієї з травм коліна лікарі відмовились від операції, порадивши натомість продовжувати зміцнювати м'язи навколо суглоба — саме такий комплексний підхід до відновлення вона й хоче зберегти в роботі центру, знаючи, скільки спортсменів через постійні травми проходять через повторні операції.
Окремо вона згадує поїздку з хлопцями на змагання, де боролися бійці Сил спеціальних операцій: побачене справило на неї сильне враження і ще більше переконало — таким чоловікам, які часто не знають, куди йти, замикаються в собі, потрібне саме таке місце, куди їх можна «витягнути» і зацікавити.
У планах — створити на базі центру постійний ветеранський гурток, аби ті, хто цього хоче, могли стабільно тренуватися і спілкуватися. «Якщо будуть охочі — ми під них організуємо розклад», — каже Лариса.
