реклама Делікат

реклама

У когось вдома мешкає кіт, хтось тримає собаку, а в селі Вергуни, що неподалік від Черкас, за домашню улюбленицю – дика коза. У родині Лавріненків тварина мешкає вже рік і почувається королевою, пише «Черкаський край».

Подружжя Лавріненків порається по господарству, а в цей час у хаті на ліжку спокійно спить Квітка. Саме так господарі кличуть свою улюбленицю.

– Вона відпочиває, – каже господиня Тетяна Лавріненко.


У когось дика козуля на ліжку викличе відразу, а Тетяна Лавріненко нічого поганого в цьому не бачить, адже плекає свою Квітку як найріднішу дитину. Минулого літа жінка врятувала козулю від голодної смерті, з того часу тварина стала членом родини.

– Я була на пасовищі біля корів, аж тут одна корова підняла голову і подивилася в бік лісу, звідки долинали якісь слабкі звуки, – пригадує жінка. – Я підійшла й побачила у траві маленьке козеня. Воно було зовсім знесилене, ледь хрипіло. Мабуть, бідне, кілька днів не їло й сильно охляло.

Пані Тетяна розгублено дивилася на козеня й не знала, що робити. Але дати померти тварині вона не могла.

– Я здоїла корову і налила трохи молока у капронову кришку з бутля. Обережно підставила її до козеняти, – продовжує Тетяна Лавріненко. – Мабуть, воно зрозуміло, що я йому допомагаю, бо відразу випило молоко. Думала, що робити з ним далі: не залишати ж на галявині, адже саме воно точно не вижило б. Взяла на руки та й принесла його додому.

За два дні домашнього режиму козеня вже навіть пробувало розгулювати двором. Щоправда чоловік Тетяни спершу нарікав, мовляв, навіщо тобі те козеня, ніби своїх клопотів не вистачає. Але згодом Квітка стала і його улюбленицею. Нині подружжя не уявляє жодного дня без своєї непосидючої Квіточки, саме тому й забирають її до хати. За рік Квітка перетворилася у не по-козячому розумну тварину. Щовечора, заходячи до хати, вона спочатку застрибує… до ванни.

– Вона бачить, що ми так робимо – перед тим, як зайти в хату, миємо ноги, то й сама до такого привчилася,– хвалить свою улюбленицю Тетяна Іванівна.


Улюблені ласощі Квітки – бублики та сухарі, тож їдучи до Черкас чи йдучи до магазину, додому господарі завжди повертаються зі смаколиками для своєї «квартирантки». Смакуючи такими ласощами, Квітка неохоче щипає траву.

– У нас і коти, й собаки, й корови є, але найбільше любимо Квітку, – кажуть господарі.

Кілька разів Лавріненки пробували випустити Квітку на волю, щоб у дикій природі вона знайшла собі пару. Однак щоразу тварина поверталася. А якось козулю навіть до зоопарку через пошук «нареченого» хотіли віддати. Але боючись, що Квітку там погано годуватимуть, Тетяна Іванівна передумала.

Саме Тетяна Іванівна – авторитет для козулі, вона її в усьому слухається.

– Заходячи до хати, ми роззуваємося на ганку, але мій чоловік, трапляється, йде взутим аж в хаті, і черевики знімає у кімнаті. Бувало, що через це я на нього трохи бурчала. Мабуть, наша козуля запам’ятала правила щодо того, де треба роззуватися. Бо завбачивши черевики в хаті, відразу бере їх зубами й тягне на подвір’я. А дід потім шукає своє взуття.

На кутку Квітка – місцева зірка, найбільше вона подобається дітлашні. Ті, загледівши її, відразу починають посміхатися та підносити моркву та яблука. Та й дорослі від неї в захваті.

Тепер Тетяна Іванівна каже, що свою улюбленицю ні за які гроші нікому не віддасть.

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

реклама Делікат

bigmir)net TOP 100