В Черкасах 11 червня був проведений марш «На захист сім’ї Павличенків», в якому взяли участь активісти та прихильники Автономного Опору та черкаські ультрас, за маршрутом Площа Богдана Хмельницького – Театральна площа. Про це інформує рух ультрас. Всього на заході були присутніми близько 35 осіб. Учасники сформували колону, фронтальну частину якої прикрашав банер «Свободу Чесним Павличенко», а з обох боків чорні банери «Кайдани порвіте» та «Свободу невиннним».
Впродовж ходи центральною вулицею лунали гасла «Свободу сім’ї Павличенків», «Влада Народу! Павличенкам Свободу!», «Чесних – більшість! Всіх не пересадиш!», «Дайте волю і свободу українському народу», «Сьогодні Павличенко! Завтра будеш ти!», «Наша земля – наші права!», «Влада – ворог народу», «Бунтуй! Кохай! Права не віддавай», «Провокації! Репресії! Революція!». Відзначити можна малочисельність працівників МВС та значну зацікавленість перехожих, яким роздавались листівки та було більшості усно пояснено суть протесту. Після маршу розмістили банер на мосту.
Передісторія
Наприкінці березня ультра київського «Динамо» дізнались про те, що їх товариша, Сергія Павличенка, разом з батьком Дмитром затримано за підозрою у вбивстві судді Зубкова. Новина була приголомшлива. Деякі приятелі були в курсі про історію з квартирою родини Сергія, і тому такий поворот справи викликав обурення.
Павличенки мали нещастя жити у будинку в центрі Києва, на який поклала око голландська фірма «Гоойоорд». Одного чудового дня ця сім’я виявилась єдиною, хто досі не віддав своєї квартири іноземній компанії. Дмитро Павличенко, батько, ступив на шлях нерівної боротьби, він виграв не один суд, та попри це суддя Зубков просто виніс заочне рішення у судовій справі, про розгляд якої сім’ю не було навіть поінформовано повісткою. Не зважаючи на подану апеляцію, Павличенків через три дні силоміць виселили, всі їх особисті речі вивезли у невідомому напрямі, а частину квартири просто знищили, розібравши по цеглинці.
Дмитро шукав правди на прес-конференції та у касаційних скаргах, ніколи не ховався і свідомо обрав шлях відкритої, законної боротьби. Суддя Зубков же через декілька місяців після цієї історії був убитий у власному під’їзді – який сюрприз! – напередодні розгляду у Вищій Раді Юстиції питання про його звільнення у зв’язку з порушенням присяги. Міліція поспішила «повісити» резонансний злочин на уже «засвічених» Павличенків, мовляв, помстились вони так. Слідчі заявляють про те, що сумнівів у їх вині немає, мовляв, вони вже дещо й підписали, але нам чудово відомо, якими способами у нашій країні можуть змусити підписати свідчення у міліції. До того ж, Дмитро Павличенко вже з неволі виступив з заявою про те, що його змусили піти на самонаговір, погрожуючи ув’язнити сина і дружину як співучасників, а молодшого сина віддати в дитбудинок. Не співпадають з версією слідства і покази свідків, які вказували, що обидвом нападникам було приблизно 25-30 років; у той час молодшому Павличенку-18, а старшому – далеко за 40.
Коментарі
комусь не хочеться миритися з роллю бидла - от і все.
а ви - миріться і кричіть далі "брєд".
сподіваюсь буде більше людей в наступний раз
Так тримати!
Стрічка RSS коментарів цього запису