Анатолій Болдарев із села Шевченкового (колишньої Кирилівки) не став розповідати у військкоматі про свої болячки і пішов воювати добровольцем. Тепер у нього танк із жіночим прізвиськом і польове кафе, майже як вдома, йдеться в сюжеті «ТСН».
– Узяв іншу медичну картку, пройшов медкомісію, а коли вже був тут, дізналися, що я інвалід, – каже пан Анатолій.
Анатолій вижив після автомобільної аварії і, знаючи ціну людському життю, найменше хоче, аби воювали його діти. Їх у нього четверо. Усі – хлопці призовного віку – Андрій, Петро, Максим, Антон.
Поряд із Анатолієм воює його друг Володимир із Моринців.
Воює Володимир на власному «КамАЗі», раніше використовував його у господарстві.
– Замість жнив, замість того, щоб зерно возити, заробляти кошти для своєї сім’ї, із березня місяця тут, – каже пан Володимир.
У Анатолія техніка серйозніша: хоч і старий, але танк – Т-64. Називає його лагідно «Киця». Танк допомагає прикривати блокпост, а Анатолій не приховує, що дуже цю «Кицю» любить.
У Шевченковому дружина Анатолія Наталія чекає свого вояка у відпустку. Жінка переконує: найбільше її танкістом пишається теща.
– Усім розповідає, що її зять пішов. І от він такий патріот, правильно вчинив... У них взаємне кохання. Телефонував і казав: «Передавай мамі привіт. Ти ж знаєш, що я її люблю навіть більше, ніж тебе», – сміється Наталія.
Доки чоловік на війні, вона приглядає за їхнім спільним кафе.
Сам Анатолій навіть посеред поля почувається, як у власному кафе. Навіть назву для свого солдатського харчоблоку придумувати нову не став.
– По документах – «Затишок», а в народі – «Артеміда», – говорить про кафе пан Анатолій.
Чоловік готує каші та борщі і переконаний: його страви із сала та тушкованки витримали б навіть найприскіпливішу перевірку.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису