Засуджений у колонії на Черкащині допомагає біженцям (ВІДЕО)

Півроку 28-річний засуджений у колонії на Черкащині допомагав біженцям, спільно з іншими волонтерами одягав і утепляв кілька бригад на передовій, і лише недавно зізнався їм - що насправді вже сьомий рік за гратами, інформує ТСН.

Перед помаранчевим майданом Костянтин Ходаковський втрапив до в’язниці, а перед Євромайданом у нього народилася донечка. Так майданами він розділяє свої особисті події.

– Коли почався майдан, то він почав цим жити. Він людина, яка за справедливість і краще життя, – каже дружина Вікторія Ходаковська.

Віка з часу АТО фактично живе у машині разом з донечкою. Вони всім сімейством одна волонтерська родина. Костя в інтернеті все координує. Дружина – забирає і розвозить усе бійцям.

Почали їздити коли донечці було лише 4 місяці. Вона у нас самий юний волонтер, – каже Вікторія Ходаковська.

Одружувалися Вікторія та Костянтин вже за гратами. Перед цим були роки листувань в інтернеті та побачень. Нині вони співвласники кінотеатру на Миколаївщині. Віка взяла на себе найважчий тягар волонтерства – особисте доправлення речей і харчів для бійців.

Однак визнає – волонтерство зблизило сім’ю. Хоч у чоловіка ще три роки ув’язнення попереду.

– Я немов другий раз закохалася. Грубо кажучи, міг скласти руки і сказати, що нічим не можу допомогти, але він намагається, – каже Вікторія.

Засуджений Костянтин Ходаковський за грати втрапив ще у 15 років. Спочатку – СІЗО, далі дитяча колонія і доросла. Звинувачений у співучасті у вбивстві, яке, звісно, заперечує і буде оскаржувати. Фактично, все своє свідоме життя Костянтин у в’язниці. Проте юнак веде там активне життя. Після побиття арештантів під час бунту в одній з колоній він був серед тих, хто поскаржився на тюремну систему до європейського суду і виграв.

– Дали по 25 тисяч Євро. Я їх отримав за пару днів до майдану коли студентів побили, – каже Костянтин.

Нині родина Ходаковський має кілька підопічних бригад. Доступ до інтернету закон дозволяє на розсуд керівника колонії, який вважає: волонтерство зробило костянтина кращим.

– Країна в нас єдина і всі ми повинні допомагати хто чим може, – вважає керівник Старобабанівської колонії Валентин Чернописький.

Сам Костнтин впевнений, що причин не допомагати просто немає.

– Ви десь бачили в Україні, щоб у засуджених були подяки. А я ось маю зі штампом Міністерства оборони. Колись я оступився в житті, а зараз став чимось корисним, – каже він.

Ставлення до волонтера за гратами неоднозначне: хтось називає його патріотом, для якого немає перепон, а хтось – злочинцем, який вже сьомий рік відбуває покарання. Та однозначно інше: для того, хто хоче допомагати українській армії ні грати, ні колючий дріт не є перепоною.