Саме таке звання відповідно до пародійно-іронічній бубабістській ієрархії носить Віктор Неборак, один із співзасновників відомого літературного угруповання Бу-Ба-Бу, творець самої його назви (абревіатура від запропонованої Андруховичем тріади «бурлеск — балаган — буфонада»). До літугрупування, крім нього, належать також Юрій Андрухович та Олександр Ірванець.
МГО «Книжковий книжковий маестро» організував для черкасців унікальну нагоду поспілкуватися з Віктором Небораком. Зустріч із поетом, прозаїком, літературознавцем, перекладачем, есеїстом відбудеться 3 березня в Черкаському художньому музеї о 18.00.
Учасник майстерні «Пси Святого Юра», автор поетичних збірок Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), «Alter Ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п’яту хату» (1999), незавершеного роману «Пан Базьо та решта». Митець був, як сам зазначає в автобіографії, «рецитатором власних текстів, продюсером поезо-химеро-рокдійств, концептуалістом кількох фестивалів і рушень».
З середини 1990-х років найпомітнішим з літературних проектів В. Неборака є «Третє тисячоліття» — серія літературних вечорів у Львові, до участі в яких запрошуються «письменники наживо», а сам автор проекту поєднує організаційно-продюсерські функції з функціями ведучого і співрозмовника.
Автор проекту "Nebo-rock"("Неборок"): "Страхітливі уродини" (вийшов на касеті у варшавському видавництві альтернативної музики КОКА 1995 р. та на CD у серії "Українська колекція: Рок-легенди України" - Атлантік, 2003). Навесні в івано-франківському видавництві "Лілея-НВ" вийде його нова збірка "NeБorock DVA".
Перша пісня української рок-групи, яка прозвучала в американському фільмі – пісня "Поцілунок" групи "Мертвий півень", яка прозвучала в американському фільмі "Cold Souls" ("Замерзлі душі") (2008), написана на вірші Неборака. "Троянди", "Літаючу голову" переспівав Тарас Чубай.
Про це інформує МГО "Книжковий маестро".
Окремі твори автора перекладено і опубліковано англійською, білоруською, болгарською, вірменською, іспанською, італійською, литовською, німецькою, польською, російською, русинською, сербською, хорватською, фінською, французькою та іншими мовами.
ТІ, ЩО ПОМЕРЛИ ЗА УКРАЇНУ…
На підвіконні чорну пір’їну
раптом побачив, мовив до неї:
той, хто загинув за Україну,
вічно живе в українському небі.
Як в епопею багатосерійну
входиш у погляд завмерлого ближнього,
що мусить вмерти за Україну,
вклякнувши
перед ликом Всевишнього,
за Україну післямайданну,
за мерседесну, валютно-кредитну,
за порнографічну породисту панну
і за шинкарку-перекупку спритну –
ту,
що подихати газом давала,
нафту поцмулити з нафтогону.
Грішно співала тітонька Алла,
ніжно формуючи п’яту колону.
Вибуяло навісне покоління,
час надійшов рубати і жати,
буйно вродило люте насіння.
Вийшли женці й лісоруби.
І жарти
з ними закінчуються парастасом.
Ходять понурі попи між хрестами,
як чорні круки розораним часом,
як білий сніг
селами і містами.
10 серпня 2014, 17 лютого 2015
* * *
Як християнин
за що я мав би тепер молитись
за добре здоров’я
для ненависного хуйла?
за любов і дружбу
між москалями і хахлами?
за прощення усіх наших провин
і навернення до любові
цих недолюдків
які лізуть як таргани
крізь усі шпари
струхлявілої України?
хто їх породив на наше безголів’я?
рускіє бляді
яких пускала солдатня по колу
напомповуючи їх
лютою пияцькою смертоносною спермою
дідьчі ви діти
причащаєтеся чортівським сальцесоном
і водярою - кров’ю чортівською
падаєте на коліна
перед бородатими цапами
з золотими хрестищами замість колокольчіков
обіцяючи виконати покуту
тобто мочити денно і нощно
тупорилих бандер
і крокуєте
гублячи дорогою до Пекла
лапи ратиці чєрєпушкі
своє черевате православіє
свої матюкальні душі
2-3 лютого 2015 р.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису