Міський голова Черкас Сергій Одарич не пов’язує пожежу в обласному драматичному театрі із сусідньою масштабною забудовою. Навіть при бажанні на місці театру реалізувати комерційну забудову, такий проект затягнеться в часі і був би економічно недоцільним. Про це Сергій Одарич написав у соціальній мережі Фейсбук сьогодні пізно вночі.
фото Ігоря Єфімова
Мер Черкас підсумував свої думки щодо пожежі в драмтеатрі:
1. Як тільки будуть висновки експертизи про причини пожежі - повідомлю.
На цей момент вважаю ймовірною (не плутайте з достовірною!) версію короткого заминання. На стіні над щитком утворився характерний випалений овал.
фото Ігоря Єфімова
2. Жодним чином не пов'язую пожежу із сусідньою забудовою.
Навіть якщо ви спробуєте гіпотетично уявити, що забудовник планував спалити театр вщент, а потім
- отримувати дозвіл обласноі ради (бо театр - обласна власність),
- потім - міськоі ради (бо земля - власність міста),
- потім - ще два рази міськоі ради (бо треба внести зміни спершу в генплан з погодженням в уряді, а після цього - в детальний план забудови),
- потім - дозвіл виконкому (бо він надає містобудівні умови і обмеження)
- то проект затягується на десяток років і втрачає будь-яку економічну привабливість. А ще ж доведеться вкладатися у прибирання самої будівлі.
фото Ігоря Єфімова
3. Театр залишиться на цьому місці і буде відновлений. Яких би зусиль це не вартувало. Крапка.
4. Щодо моєі присутності/відсутності на місці подіі. Деякі сайти підняли крик "А чому на місці пожежі нема міського голови?"
Я був там, де треба і тоді, коли було треба.
Мені доповіли про пожежу ще до того, як туди прибули перші пожежні авто.
Всі необхідні розпорядження були дані.
Коли стало зрозуміло, що пожежа масштабна і в пожежних машинах просто не вистачить пального для роботи насосів, я розпорядився доставити 400 літрів палива із міського резерву.
Оперативно був піднятий тиск у пожежних гідрантах, бо цю проблему ми виявили ще минулого року під час навчань. І всю взаємодію з Водоканалом відпрацювали до автоматизму.
фото Ігоря Єфімова
P.S. В 1986 році, під час служби в армії, нас кинули гасили велику лісову пожежу. Не таку масштабну, як в Каліфорніі, але й не маленьку.
Ми злагоджено боролися з вогнем, хоча із засобів мали лише лопати і гімнастерки((( Часом здавалося, що зусилля наші марні.
І ось на пожежу прибув генерал. Злагодженість була втрачена на 15-20 хв. Бо командири побігли доповідати, втратилась оперативність, координація і з'явилася нервовість.
фото Ігоря Єфімова
З того часу я переконаний, що першим особам нема чого робити в епіцентрі надзвичайноі ситуаціі. Там вони нічого, крім хаосу, не зроблять. Там мають працювати професіонали. А от будучи поруч і маючи можливість залучати додаткові ресурси - вони незамінні.
реклама
Коментарі
Шановний Ви хоть раз у житті були в театрі? Яка проводка в кріслах? Вони без підігріву та масажерів! Гидко коли "фахіці" починають обливати л...ном дії пожежних, прискати знаннями гасіння пожеж. Чого ж Ви, шановні, не допомагали виносити квіти , які загромаджували прохід до бокових східців та підключення до гідранту, який в середині павільону? Чому Ви не допомагали виносити меблі,архів театру, гардини - щоб унеможливити розповсюдження вогню? Гарно стояти з боку і коментувати дії іншіх. Гидко!!!!!
/С. Одарич /
Ніяк не позбавиться звички не втрачати можливості вилити на когось л...но.
Одним словом майстер спорту по наживанню ворогів.
Часто задаю собі запитання, а чи не накликав він собі Радуцьго, щоб поглянути на себе зі сторони в гротесковому масштабі.
Стрічка RSS коментарів цього запису