Життя перетвориться на «вестерн», – силовики про легалізацію зброї

У зв’язку з військовими подіями на сході країни та загальним ростом злочинності в мирних регіонах все частіше піднімається питання стосовно легалізації вогнепальної зброї. Це питання стало об’єктом багаточисленних суперечок. Одна частина вважає, що легалізація зброї здатна поставити хрест на злочинності, інша переконана, що це лише призведе до ще більшого спалаху насилля по країні. Видання “Інфоміст” поспілкувалося із представниками силових структур та дізнався їхню думку щодо легалізації вогнепальної зброї.

Владислав Пустовар, начальник обласного управління УМВС, впевнений, що легалізація спричинить щоденні стрілянини. Українське суспільство неготове до легалізації, – переконаний головний міліціонер Черкащини.

– Наше суспільство ще не готове до легалізації короткоствольної нарізної зброї. На мою думку, це приведе до неконтрольованого її застосування і створить небезпеку для громадян. У нас поки що не існує “фільтра”, який би стовідсовково гарантував, що зброя не потрапить до рук потенційних злочинців чи просто неадекватних громадян.

Уявіть, коли в барах будуть сидіти нетверезі відвідувачі, а в кобурі у них буде легальний пістолет. Ми отримаємо щоденну стрілянину, від якої можуть постраждати випадкові люди. Крім того, наявність зброї ще не гарантує повної безпеки. Як показує практика, жертви вуличних нападів практично ніколи не встигали дістати травматичний пістолет або газовий балончик, які в них були. Інша справа – захист своєї домівки. Сьогодні не важко отримати дозвіл на мисливську (втому числі і нарізну) зброю і її придбати. Якщо ви здорова людина, без психічних відхилень, у вас є всі дозвільні документи, то у вас буде можливість мати вдома зброю і використовувати її для самозахисту.

Солідарний із головним міліціонером і очільник прокуратури області Сергій Овчаренко.

– Я вважаю, що суспільство ще не готове до вільного обігу вогнепальної зброї. Свідченням цього є суттєве зростання станом на сьогодні кількості злочинів пов’язаних із застосуванням незаконно ввезеної з зони АТО вогнепальної зброї. Більш того, я переконаний, що це надумана проблема, яка лобіюється окремими представниками виробників та продавців зброї. Чинне законодавство дозволяє громадянам купувати та зберігати мисливську вогнепальну зброю, в тому числі і нарізну, та використовувати її для самозахисту. Обмеження стосуються лише короткоствольноі ( пістолети) та автоматичної зброї.

Працівник однієї із силових структур, який захотів зашитися анонімним, переконаний, що легалізація зброї призведе до розгулу “ковбойщини” на вулицях країни.

– Я, звичайно, проти. У нашій державі більшість людей не володіє “культурою зброї”, – говорить чоловік. – В багатьох випадках власники таких “засобів захисту” не оцінють адекватно ситуацію, в якій треба чи, можливо, не треба використовувати зброю. Спрацьовує механізм “ковбоя”, тобто: “Ага, він на мене вирішив “наїхати”? Зараз я йому покажу хто тут крутий, у мене ж є “ствол”!

Хоча, на мою думку, як мінімум в 50% конфліктних ситуацій можна взагалі обійтися без зброї. Зброя – це крайній засіб. А для тих хто боїться ходити ввечері по вулицях існує величезна маса спортивних секцій, де можна добре навчитися самозахисту, який, до речі, найчастіше виявляється набагато ефективнішим, ніж зброя. Напади на таких людей зазвичай закінчуються численними травмами для нападника і втратою тієї самої зброї. В той же час, чимало людей, отримавши зброю, змінять формат своєї поведінки на вулиці. Одні стануть “героями” і шукатимуть найменші ознаки негативного ставлення до них (типу: наступив на ногу, косо глянув і т.д.) для можливості “натикати стволом в ніс абикому”. Інші, ті, що більш боязкі, при кожній, на їхню думку, “стрьомній ситуації” хапатимуться з пістолет і будуть стріляти наліво і направо.

Яскравим тому прикладом є нещодавня ситуація на Митниці, коли дідусь схопився за рушницю. Наслідки відомі усім. Тільки тепер варто задуматись над співрозмірністю шкоди, яка була завдана діду, і тою, яка заподіяна ним самим. До того ж, не варто залишати поза увагою недосконалість обліку і контролю за використанням зброї. В нашій державі, наприклад, немає єдиної бази відбитків пальців (хоча б осіб, які притягувалися до кримінальної відповідальності), що, на мою думку, значно полегшило б розкриття злочинів в тому числі і з застосуванням зброї.