Фото з видання «Козацький край»
Ім’я добровольця з батальйону «Айдар» Іллі Іделя відтепер матиме одна із центральних вулиць Червоної Слободи, села-супутника Черкас. Іллю Євгенійовича смертельно поранили 25 серпня 2014 року, і 30 серпня він пішов із життя. Іллі було 26 років.
До 21 серпня 2015 року вулиця Іллі Іделя мала назву «Радянська». Вона іде через усе село паралельно автотрасі. На цій вулиці Ілля мешкав, тут же розташована Червонослобідська школа №1, в якій він навчався.
– Класний керівник Іллі Світлана Іванівна Фурса каже, що він був дуже спокійною, врівноваженою, сумлінною дитиною, – розповів у коментарі «Прочерку» сільський голова Червоної Слободи Микола Котко. – Сім’я була гарна, скромна. Ілля Євгенійович був одним із перших і найактивніших учасників революції Гідності. З початком війни на Сході він пішов служити в добровольчий батальйон «Айдар». Після його загибелі без чоловіка і батька залишилися його дружина Тамара і 6-річна донька Сніжана. Мати загиблого героя Тетяна Василівна живе в Києві. Коли ми в день останнього дзвоника відкривали в школі, де навчався Ілля, меморіальну дошку, всі вони були присутні.
Пам’ятну дошку виготовив житель села Артур Мєлконян, а профінансував місцевий підприємець Максим Мельниченко.
Коли на засіданні сесії сільради обговорювалося питання про перейменування вулиці Радянської на честь Іллі Іделя, не всі депутати із цим погодилися. Опоненти перейменування твердили, що «спочатку треба порадитися з людьми», що «перейменуванням Іллю не воскресиш». В результаті двоє депутатів при голосуванні таки утрималися.
«В мене в голові не вкладалося, що я почув, – написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» бойовий побратим Іллі Олег Островський, який був присутній на сесії сільради. – Мало того, що за цілий рік вони це не могли зробити... Деякі депутати навіть не знали, що він воював на сході України в добровольчому батальйоні «АЙДАР». Інші були просто проти цього – мотивуючи, що це незаконно... «...Його туди ніхто не посилав...», «...в нас немає війни...» – казав один із депутатів... Я просто був шокований... Просто хотілось взяти нагайку і надавати по спинах...»
– Просто маячня якась, – каже про аргументи супротивників перейменування сільський голова Микола Котко. – Здавалося б, кожен має розуміти, що якби добровольці не стримали натиск ворога, він був би не лише в Криму і Донбасі, але і в Одесі, Харкові а то й у Черкасах.
За словами сільського голови, перейменування комуністичних назв у Червоній Слободі йде тяжко. Ще у 2013 році в селі було створено історико-топонімічну комісію із тим, щоб дати нові назви вулицям, назви яких мають антиукраїнський, більшовицький, тоталітарний характер. Але частина депутатів почала поширювати серед селян чутки, ніби їм доведеться платити по 4-6 тисяч гривень за виготовлення нових документів, люди «втратять землю й будівлі» тощо. Під впливом цієї пропаганди частина жителів села виступила проти перейменування, аргументуючи свою позицію тим, що комуністичні назви – «це наша історія».
– Я їх переконував, що наша історія – це наші люди, які тут жили, працювали, захищали нашу землю. А комуністичні назви – це більшовицька ідеологія, нав’язана нам ззовні, – розповів Микола Котко. – Я нагадав, як в один момент перейменували всі вулиці, міста і села, назви яких були пов’язані зі Сталіним. І ніхто не заперечував. А зараз ми маємо можливість прославити свій край, своїх земляків. Але...
Тепер, після прийняття закону про декомунізацію, до питання перейменування вулиць доведеться повернутися. Крім того, наразі йдеться і про нову назву самого села, яке мало історичну назву Цесарська Слобода.
– Проте перед виборами буде багато піару, і є небезпека, що й нова спроба перейменувань у селі буде «завалена». Але є закон, і від нього нікуди не подінешся, – підсумовує Микола Васильович.
реклама
