Свідком відмови водія черкаського автобуса взяти пасажирку на інвалідному візку стала журналістка видання «Прес-Центр» Ірина Мельник-Демченко. Прикра подія сталася 19 січня.
«Близько 18:30 на бульв. Шевченка, на зуп. Пушкіна (біля магазину "Казбет") стояли в очікуванні маршрутки двоє молодих людей: жінка в інвалідному візку і чоловік, який її супроводжував, - пише журналістка. - Лаялись через те, що замерзли, а в попередню маршрутку не змогли сісти, бо було дуже багато людей – вони не помістились (як з візком у маршрутку сісти – не уявляю). Через хвилин 10 під’їжджає 14-та маршрутка – і з вигуків парочки розумію, що це їхня.
І тут картина: маршрутка зупиняється не біля виділеного для посадки майданчика – а за метрів 8 перед ним (тобто не доїхала), з неї виходить два пасажири, чоловік, супроводжуючий жінку у візку, махає руками, закликаючи водія під’їхати на кілька метрів ближче (куди і слід) – натомість водій газує і плавно їде далі!
Обоє починають голосно обурюватись, приєднуюсь я і ще якийсь чоловік – але, звісно, наші вигуки маршрутку не повертають. Уявлення не маю, що мав на думці водій (номерний знак "ПАЗа" 1422), які в нього могли бути причини, щоб так вчинити – проігнорувати жінку з обмеженими можливостями в мороз і вітер. Але він був на своєму робочому місці, і то був його обов’язок – брати будь-яких пасажирів, хоч би й без рук і ніг.
Прошу небайдужих черкащан звернути увагу на це неподобство – бо завтра на морозі можуть залишити вас – з хворими дітьми, на холоді.»
У коментарі «Прочерку» перевізник Петро Копієвський, який обслуговує маршрут №14, висловив зовсім іншу версію подій.
– Це – брєд! – зазначив Петро Йосипович. – Комусь не подобається перевізник. Після Майдану в нас: сказали «фас!» – і гризуть скільки можна... Я збирав цілу зміну, розбирався з цим ділом. Якщо людина, допустимо, не підійшла до зупинки на десять метрів і потім говорить, що «він не став», то це – брєд! Про що розмова може бути! Я раніше спілкувався з пресою, зараз – не спілкуюся, тому що все пишуть навиворіт. І як у нас була замовна вся преса, так нічого і не змінилося в нашому житті. Порядною людиною залишатися дуже тяжко.
– Тобто, ці люди стояли не на зупинці? – уточнили ми.
– Такого випадку не було! Так, був автобус повний, не став на зупинці. Це – мало місце, так буває, коли автобус завантажений... Це – реально. А все інше – то все слова, – наголосив перевізник.
Директор департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міськради Андрій Наумчук пообіцяв «Прочерку» розібратися в ситуації, викладеній у публікації журналістки.
Тим часом, сама Ірина Мельник-Демченко наполягає на своїх словах. «Мені ніхто нічого не «замовляв»! Я справді все це бачила на власні очі. Спочатку думала написати про це у «Фейсбуці», але редактор запропонував зробити матеріал на сайт. Усе – щира правда», – наголосила пані Ірина в коментарі «Прочерку».
реклама
Коментарі
Подібним випадкам, на жаль, сприяють самі пасажири, які часто справедливо негодують хамством і порушеннями правил дорожнього руху водіїв маршруток-«шумахеров без тормозов», але коли їм пропонують виступити свідками і дати покази вони відмовляються і займають позу страуса. Наші комплекси , на жаль, сприяють збільшенню кількості аварій, ризику для життя і припущенню , що тим , хто сьогодні відмовляється давати об’єктивні покази в якості свідка, в майбутньому в подібній ситуації можливо прийдеться самим шукати свідків (ні в якому разі їм цього не бажаю).
Так нічого й не змінилось...Скільки ще людей має полягти за справедливість ?!
Стрічка RSS коментарів цього запису