реклама
17 вересня 2011, 13:31
архівне фото
Поруч з автомобілем «швидкої медичної допомоги» у Моринській дільничній лікарні в Звенигородському районі сумлінно працює і кобила Мар’яна. Про це повідомляє обласна газета «Нова Доба» у добірці матеріалів «І друг, і транспорт».
Усі місцеві вже давно звикли до такого особливого транспорту, адже конячину лікарня узяла з колгоспу ще 16 років тому. Тому в Моринцях Звенигородського району не дивуються, якщо на виклик лікар приїздить не каретою «швидкої», а на возі.– Звісно, ми маємо автомобіль «швидкої медичної допомоги» й в основному послуговуватися доводиться саме ним. Однак є такі місцини, куди в дощові або ж зимові дні інакше як конем не доїдеш, – розповідає головний лікар Василь Зарубайко.
От тоді Мар’яна для лікарні – дійсно, незамінна, адже провезе там, де нізащо не пройде автомобіль.
– У екстремальних ситуаціях такий «резервний» транспорт прислужився не раз, – зізнається Василь Іванович. – У тому числі й у випадках, коли для заправки карети «швидкої» просто не було бензину. А з цим, як знаєте, буває сутужно.
Як і годиться, «лікарняна» конячка значиться на балансі й має власне обмундирування – віз для теплої пори та сани для зими. Доглядає ж за нею спеціальний працівник, який і нагодує, і почистить, і сіно заготує.
– Щозими в Мар’яни буває принаймні 2 – 3 виїзди. Працює вона сумлінно, й ще ні разу не було інцидентів, коли б проявила норов, – з усмішкою веде далі головний лікар. – Як, власне, не було і ситуацій, коли б хворі відмовлялися їхати таким транспортом. Зрештою, коли справа доходить до госпіталізації, тут уже головне – швидше дістатися лікарні.
Та навіть у невиїзні дні уваги Мар’яні не бракує. Частенько до її стайні заглядають пацієнти стаціонарного відділення. А головний лікар стверджує, що радше розпрощається із автомобілем «швидкої», ніж з конем, адже йому для роботи принаймні бензин не потрібен.
– У екстремальних ситуаціях такий «резервний» транспорт прислужився не раз, – зізнається Василь Іванович. – У тому числі й у випадках, коли для заправки карети «швидкої» просто не було бензину. А з цим, як знаєте, буває сутужно.
Як і годиться, «лікарняна» конячка значиться на балансі й має власне обмундирування – віз для теплої пори та сани для зими. Доглядає ж за нею спеціальний працівник, який і нагодує, і почистить, і сіно заготує.
– Щозими в Мар’яни буває принаймні 2 – 3 виїзди. Працює вона сумлінно, й ще ні разу не було інцидентів, коли б проявила норов, – з усмішкою веде далі головний лікар. – Як, власне, не було і ситуацій, коли б хворі відмовлялися їхати таким транспортом. Зрештою, коли справа доходить до госпіталізації, тут уже головне – швидше дістатися лікарні.
Та навіть у невиїзні дні уваги Мар’яні не бракує. Частенько до її стайні заглядають пацієнти стаціонарного відділення. А головний лікар стверджує, що радше розпрощається із автомобілем «швидкої», ніж з конем, адже йому для роботи принаймні бензин не потрібен.
Неля Раіна
