28 червня німецькі журналісти з берлінського телеканалу RBB Abendschau Рафаель Юнг та Філипп Кацер зустрілися із черкаськими колегами, пише infomist.ck.ua
Окрім Черкас медійники побувають у Києві та Одесі, аби простежити зміни в країні, які відбулися протягом останніх років. Але найголовніше – познайомитися з активними людьми із стійкою громадською позицією та дізнатися, як ці зміни вплинули саме на їхнє життя. Результатом поїздок має стати фільм про ініціативи активних і творчих людей.
– Героями фільму мають стати молоді емоційні і творчі люди, віком приблизно від 20 до 40 років, які займають активну позицію та розвивають власні нові проекти – стартапи. Цікаво саме те, як вдається молоді реалізовувати себе у час, коли багато державних структур працюють не так добре, як хотілося б. У Німеччині приватний бізнес підтримується державою, а на Україні, як ми знаємо, це не так. Тому цікавий сам процес, – розповів Рафаель Юнг.
Наразі журналісти займаються збором інформації, знайомляться з людьми, однак чітку концепцію та джерела німці розкривати не поспішають, мовляв, недобре розповідати про ресурси, якщо проект ще не завершений.
Рафаель, на відміну від Філліпа, 4 роки тому вже був в Україні і Черкасах зокрема.
Тоді разом він взяв участь у спільному українсько-німецькому проекті"Скалічені, але живі. Люди з інвалідністю в Українській РСР та Німеччині після 1945 року". Цей проект був підтриманий програмою Фонду «Спогад, відповідальність та майбутнє» (EVZ) разом з іншими міжкультурними проектами, котрі звертаються до проблем культури пам’яті і спогадів в Європі.
Дослідницька група у складі представників коаліції молодіжних організацій "Молода Черкащина" Анни Харченко та Тетяни Кавальчук, киянина Антона Ємельянова («Foundations for Freedom») та Рафаеля Юнга збирали спогади очевидців та думки експертів щодо ситуації, в якій опинилися люди з інвалідністю після Другої світової війни в Україні й Німеччині. Зібрані матеріали лягли в основу програм для українських та німецьких радіоканалів.
Журналісти із Берліну розповіли і про перші враження від Черкас. Кажуть, що в порівнянні зі столицею Німеччини, де вони проживають, Черкаси вражають спокійною атмосферою.
Щодо Києва, то його порівнюють із молодим Берліном, який також свого часу швидко розвивався.
За словами німців, на сьогодні в Німеччині багато протиріч щодо України. Оскільки в основному обговорюють політичну ситуацію, фокусуються тільки на воєнному положенні. Мова йде про зміни, але не про людей, які продукують ці зміни. У фільмі ж берлінці планують показати життя в Україні саме через призму особистостей.
На запитання українських колег, які зміни в Україні встигли помітити вони, Рафаель відповів:
– Ще не встиг усвідомити, адже пробув лише добу. Але однозначно, в порівнянні з попереднім моїм приїздом, за свої євро я отримаю набагато більше гривень.
У Німеччині немає трансляції українських каналів, оскільки на це ЗМІ не мають відповідної ліцензії. Однак прогандистський канал Russia Today там доступний. Проте, говорять німці, його здебільшого не сприймають серйозно:
– Я та більшість моїх знайомих просто сміємося з Russia Today. Адже це настільки примітивна пропаганда, яка просто не сприймається серйозно.
Розповіли берлінці і про німецьке телебачення. Як відомо, у Німеччині функціонує суспільне мовлення, яке фінансується громадськістю та підзвітне їй. Саме такий механізм прописаний на законодавчому рівні. Німецькі суспільно-правові мовники фінансуються в основному за рахунок збору за мовлення, яке сплачується як базовий збір за радіо або ж новітній приймач та як збір за телебачення.
Це дозволяє ЗМІ бути незалежним як від держави, так і від влісників, як приватні засоби масової інформації.
Конкуренції з боку приватних ЗМІ журналісти громадського не відчувають, оскільки, кажуть, різняться контентом. Однак зарплата медійників суспільного мовлення навіть дещо вища, аніж у приватних ЗМІ.
реклама
Коментарі
Тобто ти вважаєш нас українців не посланими? Нас просто втоптали в екскременти і висунулись не дають звідтіля.
Йому не сподобалось, а ти проти? Ти ще там?
І ти, Карлсон?!!
Лікуваться тобі треба, "Цинік"
Вітаю!
Жодної іншої країни телевізійники не знімають емблем з мікрофонів, щоб не ганьбитися - а російські журналюжки роблять саме так.
У "рєдіскі" вазелін закінчився. Дозаправиться - і знов на парад
Это точно
Стрічка RSS коментарів цього запису