Художньо-документальна книжка «Привиди Президента» побачила світ у видавництві «Книгоноша». Повість відомого черкаського волонтера, правозахисника і літератора Валерія Макеєва присвячена трагічній загибелі бійців батальйону «Айдар» при спробі надати допомогу оточеному сепаратистами 32-му блокпосту восени 2014 року.
Загибель та полон групи «Італійця» (у повісті – «Іспанця») – одна із нерозкритих поки що загадок війни на сході України. «Айдарівці», яких підтримував екіпаж танку Т-80Б, за усним дорученням Президента мали доправити до блокпосту воду, продукти, а також евакуювати поранених і вбитих. Вважалося, що шлях до передового блокпосту українських військ відкритий, але насправді на той момент 32-ий вже оточили. Для того, щоб обманути групу «Італійця», сепаратисти створили ближче до місця розташування українських військ фальшивий блок-пост. «Айдарівці» прийняли його за справжній і потрапили у пастку. Після бою частина бійців загинула, а частина (переважно тяжкопоранені) потрапили в полон.
Трагізм ситуації – у тому, що з невідомих причин обмін полонених українців на сепаратистів кілька разів відкладали (за цей час у одного з них на пораненій нозі утворилася гангрена, і ногу довелося відтяти). Після повернення деякі добровольці ще кілька місяців не могли потрапити додому – їх тримали у військовій частині. По-суті, другий полон, уже «вдома». А після цього розпочалася тривала і виснажлива боротьба за... визнання їх статусу як учасників бойових дій.
Автор книжки – серед тих, хто найбільше обізнаний у обставинах справи, адже він, сам перебуваючи у полоні в Луганську, познайомився із «айдарівцями» й відтак брав участь у їхньому звільненні. Проте, й для нього багато речей залишилися нез’ясованими. Так, наприклад, невідомо, чи справді «Айдар» отримав наказ Президента про операцію на 32-му блокпості (Адміністрація Президента це заперечує). Не з’ясовано, чому українські командири «не знали» про те, що блокпост був повністю оточений. Залишилася невідомою роль тодішнього очільника «Айдару» в цій справі... Валерію Макеєву залишилося лише припускати, а десь – і художньо домислювати. Через це – частина імен і позивних змінена; навіть образ людини, написаний автором з самого себе, виведений під іншим іменем. Цікава особливість цього персонажу – причетність до спецслужб іще з радянських часів.
«Привиди Президента» – це ціла енциклопедія війни на сході, викладена надзвичайно майстерно і цікаво. По суті, кожен розділ написаний у своєму унікальному стилі: тут і детектив, і стиль авантюрного роману, і елементи містики, і ліричні відступи, і журналістський репортаж. Війна показана з різних боків і з різних позицій.
«Так, війна така, яка є, – пише автор. – Зі всіма атрибутами: пораненнями, загибеллю як військових, так і цивільних; полоном як військових, так і тих, хто під руку потрапить; зрадою, ницістю і мародерством з одного боку, і честю, звитягою, людяністю, любов’ю до Батьківщини і вірністю присязі – з іншої»...
Вражає майже повна відсутність у повісті негативних персонажів. Тобто, вони, звісно, є, але – більше як примари, на яких автор не загострює уваги. Позитивні персонажі у Валерія Макеєва – скрізь: і по цей бік фронту, і по інший, серед українських бійців і серед «сепарів» та росіян, серед прихильників Київського і Московського патріархатів, серед лікарів Дніпра і Луганська, серед працівників СБУ і афганців із «ЛНР»...
«... Тому що це – війна. Жорстока. Якою і має бути війна. Війна не може бути справедливою. Зрозуміти її неможливо. А ось прийняти... А іншого виходу просто немає. Вона реальна. Вона відбувається. Як не ховайся від неї за ширмами телевізійних зомбувань. Вона має і свої барви, і відтінки. Куди більше, ніж «п’ятдесят відтінків сірого». Як не дивно, на війні є місце і світлому. З незмірною масою відтінків», – міркує автор.
Наразі книжка вийшла російською мовою («Признаки Президента»), незабаром побачить світ український варіант. Одночасно автор готує до друку другу частину повісті.
реклама
Коментарі
Якщо це правда, то книжку написав не той Макеєв, що я подумав - не міськвиконкомів ський. Бо той "факти" з пальця висмоктує. Чи не з пальця. Але точно - не з реального життя їх бере.
Как раз это и есть маразм, потому как хоть 32-й и был тогда на слуху, но макеев на нем никогда не был. И если называть его "дуже обізнаною людиною" на основании просмотров телевизора, то как быть с его же глупейшей фразой о "ширме телевизионного зомбирования"?! Я, кстати, не против бы послушать его рассказ о "помощи" Макеева журналистам 112-го телеканала на Донбассе. Валера в курсе, о чем я
Він "заработал" не на продажу книг, а на фінансуванні їх друку за рахунок міського бюджету - у Черкасах був першим, хто набрався нахабства це зробить.
Сподіваюся, цього разу Бондаренко вже не протупить і не ганьбитиметься використанням грошей міста на задовлення примх одного "пісатєля"
http://procherk.info/news/7-cherkassy/40879-cherkaskij-gromadskij-dijach-vipravdovuetsja-za-proliski
Опять З-Р-А-Д-А !
Але! Письменник повинен бути з чистою совістю,а в Мекєєва з цим великі проблеми.
Стрічка RSS коментарів цього запису