У тій вікопомній спробі державотворення початку XX століття активну участь брали і наші земляки. Серед уродженців краю – міністри УНР А.М. Лівицький та М.І. Білинський, посол УНР у Греції Ф.П. Матушевський, заступник головнокомандувача Армії УНР О.О. Загродський, генерали Ю.Й. Тютюнник, А.М. Вовк, Г.М. Базильський, полковник Д.В. Жупінас, полковник Вільного козацтва і Черкаський полковий отаман Яків Водяний та багато інших видатних постатей Революції. Звісно, до такого ювілею у всіх районах області відбуваються різноманітні заходи.
Вшанування полеглих Героїв Крут у Старосіллі
Серед них хочеться відзначити два: вшанування полеглих героїв Крут, яке відбулося в селі Старосіллі на Городищині, і відтворення бою Вільних козаків проти російсько-більшовицьких військ Муравйова в Смілі.
29 січня на кладовище Старосілля прийшли небайдужі місцеві жителі, а також активісти Руху з Черкас, представники громадської організації „Територія Гідності” зі Сміли тощо. Адже на цьому кладовищі знайшли вічний спочинок три невідомі юнаки, які разом зі своїми побратимами, переважно студентами і гімназистами Києва, зупинили на чотири дні більшовицьку московську орду під командуванням Михайла Муравйова біля невеликої станції Крути в січні 1918 року. Цим вони не лише дали змогу владі УНР підписати мирний договір з Німеччиною, що фактично означало визнання незалежності тогочасної України, а й сколихнули, пробудили Україну. Декілька років тому могили у Старосіллі освятили і відправили по героях панахиду. З ініціативи громадського об’єднання „Воля XXI” на них було встановлено великі хрести.
240-літній свідок Української Революції на станції Імені Тараса Шевченка
І цього року протоієрей місцевого храму Івана Предтечі Української православної церкви Київського Патріархату (УАПЦ) Василь Плешинець провів громадянську панахиду. До речі, разом з військовим капеланом, митрофорним протоієреєм Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) зі Сміли Михайлом Шевчуком. Опісля лунали палкі, пронизливі виступи. Зокрема отець Василь наголосив, що коли за волю держави віддають життя такі молоді люди, вона нездоланна…
Покривало з пам’ятного знака зняли родичі Якова Водяного
Та якщо захід у Старосіллі був, так би мовити, камерним і дуже щемливим, то відтворення переможного бою Вільних козаків проти того ж ката, команданта російських військ в Україні Михайла Муравйова, що відбувся на станції Бобринська (нині імені Тараса Шевченка) 7 лютого 1918 року, зібрало дуже багато людей. Подія мала назву «Урочисте козацьке коло „Історичне коріння Смілянщини» і була не лише масштабною і багатолюдною, а й дуже видовищною.
Ініціювали проведення заходу Смілянська сотня Українського Вільного козацтва імені Василя Бурки під проводом отамана Віктора Шевчука і благодійний фонд „Діоніс” з Черкас (директор Оксана Гончарук). Ініціаторів підтримала міська влада Сміли, зокрема секретар міської ради, який наразі виконує обов’язки міського голови, Костянтин Синьогуб. Отак спільними зусиллями, разом з реконструкторами історичних подій з усієї Черкащини, а також активістами зі Цвіткового, котрі відновили паровоза, й відбулося дійство, яке не залишило байдужими ні смілян, ні гостей міста.
Звичайно, спочатку була урочиста частина, під час якої священики УАПЦ, зокрема її Владика Афанасій – Архієпископ Харківський і Полтавський, – освятили свідка буремних подій сторічної давності 240-річного дуба, та пам’ятний знак на честь незабутньої перемоги Вільного козацтва, встановлений біля нього. Віднині дуб носитиме ім’я славного лицаря Якова Водяного. Як зазначив отаман Віктор Шевчук, тепер усі важливі заходи сотні імені Бурки, а також прийняття присяги молодими козаками відбуватимуться саме на цьому святому місці. До речі, першу присягу новонаверненим козаком Українського Вільного козацтва (УВК) було складено цього ж дня…
Надихали і мобілізували присутніх пісні Сергія Васлюка
Натхнення присутнім додавали й пісні лідера гурту „Тінь Сонця” Сергія Василюка. Звісно, були цього дня нагороджені і патріотичні промови. Так, слово мав заступник Кошового отамана УВК – Наказний Кошовий отаман УВК, генерал-хорунжий і водночас Головний спеціаліст відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини департаменту професійної освіти Міністерства освіти і науки України Анатолій Грива; керівник Департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА Олександр Шабатін тощо. Та найбільш гаряче присутні зустріли виступ тендітної дівчини Христини Звєрєвич – правнучки Якова Водяного. Вона потрапила на захід майже випадково, дізнавшись про нього з Інтернету. Приїхала з мамою, татом і племінницею Мирославою. Христина ще зовсім молода, але вже високоосвічена зі знанням іноземних мов дівчина. Безумовно, її славетний предок гордився б нею, як і здібною танцівницею Мирославою. Нащадок Вільного козака зі Сміли сказала таке:
– Подія, яку ми відзначаємо, люди, яких згадуємо, поклали початок боротьбі нашого народу за Незалежність у XX сторіччі. Я думаю, найважливіший урок для нас усіх зараз у тому, що коли правда за тобою, ніколи не треба здаватися. Навіть якщо вороги спробують тебе зупинити, завжди буде той (прийде час), хто займе твоє місце і продовжить твою справу. Нам просто не треба цього забувати. Слава Україні!
Пам’ятний знак на місці перемоги Вільних козаків
Особисто бачив, як у загартованого волонтера, який чи не щомісяця везе допомогу нашим воїнам-світла на фронт, на очі навернулася сльоза… Саме він і є одним з тих, хто став на місце Якова Водяного, котрий ніколи не здавався і зумів врятуватися навіть з-під розстрілу більшовиками у січні 1919 року.
Нащадки Якова Водяного Христина (зліва) і Мирослава знають, що ніколи не треба здаватися
А потім, власне, і відбулася реконструкція бою. До станції під’їхав паротяг з більшовиками, які пішли у наступ, та його відбили Вільні козаки – духовні нащадки Семена Гризла з містечка Калниболото (нині Катеринопіль), Никодима Смоктія з села Гусакове, що на Звенигородщині, смілянина Якова Водяного, Івана Полтавця-Остряниці з Балаклеї, що на Смілянщині, Хведота Боднара з Шевченкової Кирилівки, єлисаветця Кульчицького… Вони стрімко пішли в контратаку. Лунали постріли, строчив кулемет кулеметниці Оксани Гончарук, лунали вибухи, станцію затягло димом, падали поранені, та козаки, звісно, перемогли. Бо так було і так буде!
„Наші наступають!”, – вигукувала малеча і ветерани АТО. І нашими, нарешті, є не загарбники під червоним прапором, а Вільні козаки вільного народу під рідними синьо-жовтими стягами…
Більшовики з Росії готуються до наступу
Наступають
Отримують відсіч
І відступають
Вільні козаки ідуть в контратаку і перемагають
Владика Афанасій (УАПЦ) нагороджує отамана смілянської сотні Віктора Шевчука
І улюбленицю публіки, кулеметницю козаків Оксану Гончарук
Майбутнє України
Олександр ВІВЧАРИК,
Сміла
Фото автора
реклама
Коментарі
"поки всі приціли та перископи не були розстріляні." шо це значить?
може усi набої витрачені.Бач скопiювала,а не прочитала шо.Перескоп це шо.
Система управління вогнем та прицільні пристрої?Нема такого термiну.
Не треба постити дурницi з газет,наприклад "segodnya.ua".Як шо були такi
эпiзоди то це добре.А ще А ще ображаєтеся, що ви з руськими є брати.
.Солдат, ты же..
Это ты о том Илловайске рассуждаешь,где кацапы дали нашим бойцам "зеленый коридор" (подтвердив словом русского офицера), а потом рас&уярили выходящие подразделения "Градами" и ствольной артой?Или тебе рассказать почему оставили в живых ерофеева с александровым?В отношении "ватных" вояк нету такого понятия как "достоинство" и "честь".Филлиппов это подтвердил это в очередной раз и здох как банальный самоубийца из-за того, что элементарно зассал (что для завсегдатая алкомаркетов и не удивительно).Я понимаю что для вас "скрепных" он герой а для нас обычный убийца.Потому что в профессии военного для него главное было убивать.Не важно ГДЕ и КОГО.Еще вопросы есть "кадет"?Про передок,боевое охранение,"бойчару" и содатскую карму поговорим потом с твоего позволения.Устал я от тебя.Да и мозги у тебя засраны киселевщиной.Не интересно.
"Боєць", ти ж зараз сам глумишся! А щодо героїзму бійців АТО - є численні приклади. Ось - один із них. 18.6.2014 року в смт.Станиця Луганська двоє українських танкістів, потрапивши в оточення, не захотіли здаватися в полон і віддавати російським найманцям Т-64БМ, підірвали себе разом з танком гранатами. Танк виявився серед ворогів без прикриття і відстрілювався, поки всі приціли та перископи не були розстріляні. Загинули, підірвавши гранату у середині танку командир танку мол.сержант Володимир Крохмаль та механік-водій солдат Іван Ващеня.
.Солдат, ты же верующая и знаешь что бывает с глумившимися.История с Краснопольским тебя ничему не учит.Да вообще, вызывает сомнение, что ты солдат,ты скорее бойчара.
А слова "передок",боевое охранение, вычитала из интернета.Человек,професс ия которого воевать(убивать ),никогда не будет визжать и глумиться на противником.
Тем более,что русский пилот погиб очень достойно.Что-то я не слышал о ваших героях,подрывав ших себя гранатами в Иловайске,Дебал ьцево.Видел только как
бежали береза и белецкий с криками возьмите меня не оставляйте здесь.Да и книга"Аэропорт" удручает.Фильм "Киборги" заполнен штампами и идеологическими
речовками и как следствие провал в прокате.
Окончательное решение о сдаче Крыма и выводе войск с «гордо поднятыми знаменами» было принято 23.03.14 на заседании СНБО по инициативе С. Полторака и С. Пашинского
Ти чого сюди приповз чірікать, без тебе розберемось )
Та чихав я, Солдате, на гундяевих з панфіловцями, я про інше - робиш щось, ту ж саму реконструкцію, то роби це якісному рівні ) Ну нічого, навчимось .
То что "от тайги до британских морей и т.д." знают действительно только дураки.Сирийцы,наприме р,с этим категорически не согласны.Можешь спросить "путинского витязя" майора филиппова на сей счет.Он уже,правда,гори т в аду, но для тебя, думаю, это не помеха.
Стрічка RSS коментарів цього запису