Сергій Зінченко – педагог Головківського ліцею, у вільний час почав писати про про холодноярські часи. Окрім цього, видав дві роботи етнографічних розвідок та фантастичні повісті.
Учитель фізики родом з Мельників переповідає історію. Звісно, історія ця стосується малої Батьківщини Сергія Зінченка. Каже, хоче розповісти про цей край через власне бачення. Водночас він мав іще один привід поділитися тим, що знає про Чигиринщину.
«У мене був учитель, Мироненко Григорій Арсентійович (відомий місцевий вчитель біології, краєзнавець та хронікер – ред.), який усе своє життя збирав історію: перекази, розповіді людей, архівні матеріали. Він дав мені їх почитати. Певний час я мав можливість поспілкуватися з жителями Мельників, навколишніх сіл, і вони теж мені багато розповідали про ті події, які тут відбувалися. Можливо, це спонукало мене написати історію».
П’ять книг про Холодний Яр охоплюють часи від скіфського періоду до початку січня 1944 року. Остання дата не випадково, на неї припала мобілізація жителів Чигиринщини.
«Мобілізували тих мельничан, які були там під час окупації. 7 січня 1944 року визволили моє рідне село. Мого діда Митрофана теж мобілізували. Метою цієї мобілізації було набрати людей для участі в бойових діях у Другій світовій війні. Дід воював мало, під час Яссько-Кишинівської операції зазнав поранення й мав інвалідність. Доля багатьох мобілізованих тоді людей досі невідома. Але, наприклад, у моєму рідному селі жив один із організаторів Коліївщини Семен Неживий. Вважалося, що він загинув у нерчинських копальнях. Коли Євген Букет (український краєзнавець, журналіст – ред.) ретельніше дослідив, як рухався етап цих полонених гайдамак, то виявилося, що їх перекупив губернатор Томська. Після цього вони захищали південно-східні кордони російської імперії. Там, до речі, є станиця, яка називається Неживая».
Історії земляків також лягли в сюжетні лінії робіт Сергія Зінченка. Без художнього домислу, каже письменник та педагог, не обійшлося. Присутні там і вигадані герої. Адже без цих прийомів важко утримати увагу читача, досягти плавності переходу.
«Ті, хто цікавиться історичною літературою та історією загалом, їм мають сподобатися книги. Наприклад, «Русів острів» та «Легенда Холодного Яру» - для юнацького віку. Інші частини, такі як «Отаман Холодного Яру» та «Вогонь Холодного Яру» мають більше трагізму, тому розраховані на старшу аудиторію. Загалом, читають, навіть мої учні».
Поки автор працював над книгами, довелося дізнатися чимало захоплюючих фактів про історію Чигиринщини. Найбільше Сергія Зінченка вразила біографія Олекса Чучупаки - отамана Холодноярської Республіки. За офіційною версією, він був розстріляний більшовиками після так званої «амністії» - добровільного складання зброї та переходу на бік радянської влади. Довгий час люди неохоче згадували це ім’я і пов’язану з ним історію. Із початком 2000-х років у переказах з’явилася ще одна версія про долю лідера холодноярських повстанців.
«Можливий такий факт, що Олекса Чучупака не загинув у катівнях ЧК, а втік на Західну Україну. У 30-х роках житель Мельників Іван Атамась служив у Борисполі. Потрапивши госпіталь, його лікував Заєць Іван Олександрович із Західної України. Коли він дізнався, що його пацієнт із Мельників, то напросився до нього в гості. Вже там пішов до одного з жителів села, які допомагали повстанцям, і про щось довго спілкувався. А потім, вийшовши на подвір’я, дивився у бік свого колишнього двору, де жили вже інші люди, і плакав. Тому ще говорять про такий розвиток подій».
реклама
