Глибочок над Гірським Тікичем тепер має свою історію

Презентація книжки відбулася днями на засіданні краєзнавчого клубу «Моя Черкащина» в обласній науковій бібліотеці ім. Т. Шевченка.

Як розповів Іван Артемович, земляки із Глибочка попросили написати його цю книжку, оскільки він уже мав досвід створення потужних краєзнавчих праць про сусідні Криві Коліна – «Криві Коліна крізь терни і роки» та «Криві Коліна: Долі людські».

– Але в сусідньому селі є відомий підприємець-меценат Володимир Мовчан, який і профінансував видання двох великих томів історії села. У Глибочку «свого Мовчана» немає. Та громада наполягала – люди були готові збирати на видання книжки про сільську минувшину «з миру по нитці». Та нарешті знайшлися меценати – приватні підприємці, які й виділили понад півмільйона гривень для того, щоб багато ілюстроване видання «Глибочок над Гірським Тікичем» побачило світ у 1300 примірниках, – розповів Іван Нерубайський.

Вступну статтю до 300-річної історії Глибочка написав черкаський історик та краєзнавець, професор ЧНУ ім. Б.Хмельницького Василь Мельниченко. А сама книжка розпочинається із розповіді про багатотисячолітню історію краю, про заснування Глибочка на початку 1730-х років (назва села відтворює рельєф місцевості – р. Гірський Тікич тут протікає між високих пагорбів та скель). Книга Івана Нерубайського – це не лише опис минувшини села в цілому, його злетів і падінь, його гордості та трагедій, а й історія окремих об’єктів – церков, шкіл, гуральні, млина, кутків, цвинтарів, скель, вирів, криниць, лісів, левад, дослідження походження їхніх назв.

Джерела до історії Глибочка – це архівні та друковані документи, розповіді старих людей, очевидців історичних подій. Цікаве доповнення – списки жителів села в різні періоди його історії із зазначенням того, хто де жив.

Книга не лише багато ілюстрована, а й доповнена віршами самого автора про рідне село.

– Якщо спогади людей не записані, вони назавжди відходять у небуття. Останніми десятиліттями кількість жителів села зменшується. Як це не печально, ми не можемо виключати, що в майбутньому село в тому вигляді, як ми його знаємо, зникне. Тому дуже важливо, щоб ми залишили у віках пам’ять про нього і про людей, які тут жили і працювали, – підсумував Іван Нерубайський.