Життєві погляди та переконання відомого черкаського політика, лідера Черкаської обласної організації УНП Леоніда Даценка стали приводом для написання статті в обласній газеті «Черкаський край» невідомим автором (стаття надрукована під псевдонімом). Відверто замовна стаття напередодні виборів вразила черкаське журналістське середовище, яке сприйняло її як втягування ЗМІ у брудну політичну боротьбу. Дотепні журналісти вирахували за стилем статті її автора. Це «працівник відділу пропаганди обкому КПРС». Але бажання черкаських журналістів працювати у законних та етичних рамках, у збалансованому та демократичному новинному просторі підштовхнуло їх написати заяву, яку ми і оприлюднюємо.
З обуренням, відразою і тривогою сприймаємо появу в обласній громадсько-політичній газеті „Черкаський край”, №78 від 1 жовтня ц.р., публікації „Леонід Даценко у ролі войовничого націоналіста”. Цей опус, що є класичним зразком радянсько-сталінської „журналістики”, покликаний створити образ новітнього „ворога народу”, спаплюжити ім’я людини, яку ми багато років знаємо як послідовного, відкритого, дієвого політика, активного громадянина, яскравого журналіста і талановитого поета. Автор замовної статті навіть не приховує, що увесь цей клубок інсинуацій, свідомих перекручувань і відвертої брехні, цинічно приправленої цитатами класиків, є політичним переслідуванням за громадянську позицію нашого колеги, за його публіцистику і громадські акції останніх часів.
Автор так обгрунтовує у вступі до матеріалу нагальну необхідність „розвінчати” націоналіста:
„У сповнених жовчі писаннях він повчає читачів, кого треба любити, кого ненавидіти. Об’єктами ж своїх словесних бомбардувань обрав „прокляте радянське минуле”, „комуністично-кучмівську номенклатуру” і, звичайно ж, „регіоналів”, особливо губернатора С.Тулуба”.
Тобто, мова йде про погляди та ідеологічні переконання, тож далі логічно було б наводити обгрунтовані контраргументи в тому ж полемічному ключі. Утім автор підніс читачам щось на зразок політичного досьє на неблагонадійного члена суспільства. Вийшов недолугий донос з навішуванням ярликів і гебельсівським словоблуддям. То Леоніда Даценка в результаті ієзуїтського асоціативного ряду роблять причетним до банкрутства банку „Україна” (!?), розвалу Народного Руху, зазіхання на „щедрі діяспорські дари”, то ставлять у вину навіть університетську освіту та навчання в аспірантурі інституту літератури. Або обурюються, що „пан Леонід вже міцно втерся у політбомонд області”: „Видно, не до шмиги йому були вчительські і журналістські труди, отож і подався у професійні „революціонери”. Або ще інше звинувачення із тієї ж політпропагандистської обойми: „От і заходиться він у безсилій люті, поливаючи брудом усі потуги нових владоможців навести хоч якийсь лад у сплюндрованій попередниками державі”. І це в цьому полягають аргументи?
Ми вже не говоримо про те, що навіть в еротичній поезії Леоніда Даценка був помічений якийсь „ухил”, і що він винен в тому, що його прийняли в Спілку письменників України.
Тож недарма автор цього „твору” приховує ім’я за псевдонімом, втім його стиль і почерк впізнаваний – це стиль працівника відділу пропаганди обкому КПРС.
Ми знову бачимо, як засіб масової інформації використовують в брудній політичній боротьбі, змушуючи поширювати наклепницьку інформацію про тих, хто критикує владу. Але ми хочемо заявити: цей фокус не пройде, відходу від європейських стандартів в журналістиці не буде, а спроби використати ЗМІ і повернути їх до практики роботи минулих часів зустрічатимуть відсіч і осуд щоразу, як нам про це стане відомо. Ми будемо захищати себе, своє право на професію, свої медіа від подібних замірянь! Ми також закликаємо своїх колег зберігати журналістську гідність, принциповість, і не підривати подібними публікаціями довіру до ЗМІ.
Під заявою підписалися: Юрій Стригун ("Газета по-українськи"), Юлія Сакун ("Нова молодь Черкащини"), Ірина Васюра ("Нова молодь Черкащини"), Тетяна Воронцова ("Нова молодь Черкащини").
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису