Одинадцятирічний Роман Грубась – онук власниці цього будинку. Оздобу на зовнішній стіні помешкання, каже, раніше помічав, але роздивитися її вдалося лише зараз.
«Ми чистили хату, готувили до покраски і побачили малюнок. Не знаю, але мені здається, що це якийсь орел».
Любов Головачова переїхала до цього будинку у 1981. Раніше він належав батькам її чоловіка. Вони ж придбали помешкання у єврейської родини. Нині будинок поділено на три частини, у двох – живуть люди. Одна – не заселена.
«Одна залишилася в аварійному стані, ми свою підтримуємо, робили ремонт капітальний. У ті часи, коли з Германії екскурсії пароходами до нас в річпорт приходили, німці приїжджали ставали і дивилися на цей будинок і фотографували ці знаки».
Заввіділу історії краю обласного краєзнавчого музею Сергій Ганницький розповідає: район Кривалівки, де розташований будинок – раніше був промисловою зоною. Дозволити таку оздобу могли заможні власники.
«Люди, які тут проживали, працювали на тій самій «сахарці» або старовіри. Будівля, судячи із документів – це 1870 рік – вона була дерев’яною, можна вважати найстарішою, таких будівель у місті залишилося небагато. Люди намагаються утеплити ці старі будинки, вони їх обезличують Черкаси перетворюються на місто без обличчя».
Такими ж кахлями, зазвичай, оздоблювали і піч, говорить старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Тамара Кургіна-Коваленко.
«Медальйон зроблений на місцевому виробництві кахляного заводу Вітсковського Василя Івановича чи Івана Васильовича складно сказати, тому що ми не бачимо зворотного боку, який там буде штамп. На медальйоні, вірогідніше за все, зображена мисливська здобич, нехарактерний сюжет для медальйонів».
Зі слів Любові Головачової, настінну оздобу не чіпатимуть, підфарбують лише фасад.
реклама
Коментарі
Це точно. Добре, що комуно-совок здох і вороття до нього немає. Але і сучасний міський "архітектор"
Шкода, що в Черкасах в часи довбаного совка знищена майже вся старовинна архітектура.
Стрічка RSS коментарів цього запису