І собі приємно зробити, і людям допомогти
Дарія лежала у ванні й думала про те, що хоче знову народити дитину. Вона та її чоловік Віталій мають дворічну донечку Женю. Після її народження жінка завагітніла знову. До другої дитини подружжя було не готове ні фінансово, ні морально. Але дитину вирішили залишити. На другому місяці вагітності Даша підхопила ротавірусну інфекцію, і в ненародженого дитяти зупинилося серце. Рік потому жінка знову захотіла прожити вагітність й таки народити малюка.
«Мені дуже сподобався етап вагітності й народження дитини. Було дуже приємно. Чоловікові теж дуже сподобалися і пологи, і догляд за мною під час та після вагітності. Ми з чоловіком не готові до другої дитини. Але я знову хочу це пережити. Тоді, лежачи у ванні, я й подумала, що можу виносити чужу дитину», – каже Дарія.
Жінка прочитала про сурогатне материнство в інтернеті. А потім розповіла про свою ідею Віталієві.
«Підходжу я до чоловіка і кажу: «Я можу народити чужій сім’ї дитину. Я і їм допоможу, і ми це знову переживемо». Він такий: «Ти подумай ще». Але я подумала і вирішила, що таки хочу. Чоловік сказав: «якщо ти хочеш, я тебе завжди підтримаю. Я з тобою». У нього, звичайно, був шок. Але потім він зрозумів мене», – каже Дарія.
Як це – стати сурогатною мамою
Дарія зателефонувала у першу клініку донорства, яку знайшла в інтернеті. Записалася на консультацію до лікаря.
Щоб стати сурогатною мамою, треба бути у віці від 20 до 44 років. Мати позитивний резус-фактор. Жінка повинна бути фізично і психологічно здоровою. Мати здорову дитину, яку народила природним шляхом. Без шкідливих звичок.
Після огляду Дарії лікарі почали слідкувати за її менструальним циклом. Потім місяць стимулювали гормональними уколами й таблетками, слідкували за змінами в організмі. Якщо жінка готова – її запліднюють.
Дарія розповіла, що штучне запліднення відбувалося в темному приміщенні. У сусідній кімнаті зберігали заморожені ембріони, які чекали на сурогатну маму. Жінка лежить, до неї підводять трубку, по трубці рухається запліднена яйцеклітина. Все відбувалося під наглядом лікарів, які спостерігали весь процес на УЗД. Дарія теж все бачила.
Жінка говорить, що її ДНК в заплідненій яйцеклітині немає. Її яйцеклітина вийшла при менструації, а чужу, вже запліднену, вселили. І лише одну. Лікарі слідкують за цією яйцеклітиною, чи вона приживеться. Якщо ні, то ще є дві спроби штучного запліднення ембріона від цих біологічних батьків. Якщо запліднення проходить безуспішно, шукають інших батьків.
«З першого разу ембріон може не прижитися. Мені пощастило – у мене відразу все вийшло», – каже Дарія.
А далі – все, як при звичайній вагітності: огляди, аналізи, УЗД. Дарія кожен місяць перевіряє своє здоров’я. Лікарі слідкують, чи правильно жінка харчується, чи не має шкідливих звичок. За її словами, жорстких заборон немає. Не можна пити газованих напоїв, вживати кофеїну, приймати гарячу ванну. І, звичайно, не можна пити і курити.
Перед штучним заплідненням Дарія спілкувалася з психологинею. Єдине, що їй було важливо, чи буде у жінки прив’язка до дитини. Після розмови психологиня дозволила Дарії підписати договір з біобатьками, завірений нотаріусом. У ньому прописали все: від вартості послуг сурогатної мами до таких випадків, як передчасне народження дитини.
За свої послуги Дарія отримає триста тисяч гривень. Гроші приходять частинами. Кожен місяць жінка отримує гроші як зарплату. І додатково ще чотири рази: в день запліднення, після першого і другого триместрів вагітності, а також після пологів.
«Я не для грошей це зробила. Я хотіла знову виносити дитину, народити її і подарувати тим, хто не може цього зробити. Я б могла це навіть безплатно зробити», – каже Дарія.
Біологічні батьки ембріону – з Китаю
Відразу після штучного запліднення Дарія познайомилася з біологічними батьками майбутньої дитини, яку вона виношує. Це був єдиний раз, коли вони спілкувалися. Говорили по «Скайпу».
Батьки дитини – з Китаю. За словами Дарії, вони добрі, хороші. Чоловікові – 41, жінці – 37. Дарія була з перекладачем. Біологічні батьки підготувалися до інтерв’ю, мали аркуші А4 із інформацією про себе українською та китайською мовами.
«Вони сказали, що дуже раді мене бачити. І що я дбайливо виглядаю. Розмовляли 5-10 хвилин. Я запитала, чому вони вирішили скористатися послугами сурмами, але перекладачка не переклала їм моє запитання. Мабуть, вони біологічно не можуть завагітніти», – каже Дарія.
У клініці, де запліднили Дарію, послуги сурогатної мами замовляють люди з Європи і Китаю. Вони звертаються в спеціальне агентство, а воно вже співпрацює з клінікою, яке проводить жінку під час вагітності та пологів.
За її словами, біологічні батьки замовили дитину в Україні, тому що тут дешево і легально. У Китаї це нелегально.
Дарія каже, що якби їй самій була потрібна сурогатна мама, то вона б не шукала її в Україні.
«Тут погане довкілля, великий алкоголізм. Тут навіть на зупинках курять. Я б замовила собі сурогатну маму з Японії, Австралії або країн Скандинавії – Швеції, Норвегії. Там найщасливіші люди на планеті. Але точно не в Україні», – говорить Дарія.
Коли під серцем носиш чужу дитину
Зараз Дарія – на п’ятому місяці вагітності. Останній місяць жінка вже відчуває дитину, як вона рухається. Це хлопчик. Якщо він починає її сильно штовхати, вона йому каже: «заспокойся». Хоча він її ще не чує.
«Мені нещодавно сказали: «о, в тебе хлопчик. Богатир». А я відповідаю: «та ні. Скоріше самурай». Йому лише п’ять місяців, але він дуже активний. Я надіюся, коли там стане менше місця, він заспокоїться. Я боюся на 8-9 місяці прокинутися на підлозі через те, що він зіштовхнув мене з ліжка», – жартує Дарія.
Виношувати чужу дитину – це як готувати подарунок на день народження для друга, каже Дарія. Ти знаєш, що саме він хоче в подарунок. Ти готуєш те, про що він мріяв. Чекаєш на момент, коли його подаруєш. Ти бачиш, який класний цей подарунок. І думаєш: «може, його собі залишити?» Але коли очі друга із вдячністю кажуть: «це саме те, що я хотів. Дякую тобі», ти більше хочеш подарувати, ніж собі залишити.
«Я саме на етапі підготовки цього подарунка. Я подарую батькам дитину, які не можуть її мати. Різниця між першою вагітністю і другою – ти просто розумієш, що виношуєш чужу дитину», – говорить Дарія.
Жінка впевнена, що «прив’яжеться» до хлопчика, але обов’язково віддасть малюка батькам. Адже в договорі написано, що дитину заберуть від сурмами відразу після народження. У разі відмови віддати дитину, жінку судитимуть за порушення договору.
«Я народжую – її відразу забирають. Все. Більше я до цієї дитини стосунку не маю. Її навіть до грудей не можуть прикласти», – каже Дарія.
Дарія народжуватиме сама. З чоловіком не можна. Навіть з біологічним батьками не дозволяють. Після пологів жінка відновлюватиметься в реабілітаційному центрі. А потім – додому.
Вагітність сурогатної мами відрізняється від звичайної ще й тим, що жінка не рахує, скільки грошей витратила на аналізи, УЗД та огляди лікарів. Не думає про купівлю дитячого ліжечка, одягу. В якому пологовому будинку народжувати, якого лікаря обрати. За неї всі ці питання вирішили.
Страх за дитину і стереотипи про сурогатне материнство
Бути сурогатною мамою – «дика відповідальність», каже Дарія:
«Я інколи лежу в ліжку перед сном і думаю: «ого, в що я вляпалася». Інколи панікую, тому що боюся захворіти, з’їсти щось не те, підняти важке й цим нашкодити дитині».
Та інколи складно бути сурогатною мамою через те, що люди не розуміють, навіщо жінки виношують чужих дітей та як проходить штучне запліднення.
Одного разу знайомі Дарії почали говорити про сурогатних мам й засуджувати їх. «Ну, що вона собі думає? Це ж не її дитина. Вона не зможе її віддати». Дарія була на першому тижні після запліднення й ніхто не знав про це. Жінка образилася і розплакалася. Коли чоловік Віталій розповів знайомим про те, що Даша – сурогатна мама, їм тоді стало незручно, почали вибачатися.
«Мені ставили дивні запитання. Чи лягала я під мужика, щоб завагітніти? А як це працює? Ти спиш з ним, да? Або казали: у них що, своїх не хватає? А ще люди помилково вважають, що в мене купу запліднених яйцеклітин вселили. Хто виживе, той виживе. Якщо батьки хочуть двох, то всіх інших витягнуть і вб’ють», – каже Дарія.
Жінка ставиться до такої реакції спокійно:
«Коли людина не знає – що ж поробиш. Скільки людей – стільки й думок. Ніколи нікому не можна зробити максимально добре. Ніколи нікому не будеш досконалим. Та й навіщо старатися?»
Дарія ще не знає, чи захоче народити втретє: ще одну власну дитину чи вдруге стати сурогатною мамою. Поки що вона насолоджується материнством і новою вагітністю. Й мріє подарувати дитину тим, хто сам не в змозі її народити.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису