Жителі Матусівської об’єднаної територіальної громади, керівники та працівники сільської ради, педагогічні та учнівські колективи НВК №1 та №2, небайдужі односельці і гості з району зібралися днями на сільському кладовищі, аби взяти участь у перепохованні і вшанувати пам’ять загиблих воїнів, які визволяли Шполянщину від нацистських загарбників в роки Другої світової війни.
Про це інформують «Шполянські вісті».
Відкриваючи мітинг, перший заступник голови громади Ірина Береза ознайомила присутніх з рішенням влади реставрувати пам’ятник загиблим воїнам та перенести останки воїнів на алею Слави сільського кладовища. З цією метою запросили скульптора Любов Медуху. Любов Олександрівна протягом місяця працювала над відновленням пам’ятника воїнам, зберігаючи його історичний вигляд. Пошуковий загін «Пам'ять і слава» під керівництвом Олександра Назарова провів роботу з ексгумації останків воїнів. Зі слів Олександра Назарова присутнім стало відомо, що з восьми воїнів, які були вказані на табличці біля пам’ятника, шестеро поховані в братській могилі біля обеліску Слави в центрі села Матусів, а ще двоє числяться в списках зниклих безвісти. У своєму виступі керівник загону зауважив, що після проведення розслідування та завдяки всім небайдужим матусянам було відновлено історичну справедливість, а саме встановлено, що в могилі на території цукрового заводу були поховані п’ятеро військових льотчиків, які в ніч на 5 травня 1944 року загинули в катастрофі, повертаючись з бойового завдання.
Це Ухалов Веніамін Євгенійович, Ваньков Олексій Павлович, Петров Григорій Іванович, Бірюков Михайло Петрович, Крайнов Олександр Олексійович.
Сільський голова Василь Колісник, виступаючи перед присутніми, підкреслив, що будь-яка війна не закінчується, доки не похований останній солдат, і запропонував вшанувати пам'ять загиблих за визволення України воїнів хвилиною мовчання. Голова районної ради ветеранів війни і праці Володимир Пустовіт зазначив, що ми повинні завжди пам'ятати героїв, які загинули, захищаючи нашу рідну землю. А панахиду за полеглими воїнами провів військовий капелан ієрей Ігор Лозіцький.
Під звуки військового салюту п’ятеро воїнів-визволителів знайшли свій спочинок у матусівській землі.
Валентин Горенко
реклама
Коментарі
Можна,звичайно, припустити що катастрофа сталася з якихось технічних причин.На війні це цілком природньо.Може банально у бомбардувальник а закінчилось пальне.В історіі Матусова написано,що цукровий завод працював і при німцях.Там де виробляли цукор могли виробляти і спирт.А тепер питання.П"ять льотчиків з російськими прізвищами і спирт - може "пішли на запах"?
Що за катастрофа сталася під час "повернення з бойового завдання" у вже глибокому тилу, на величезній відстані від фронту?
Не секрет, що червоноармійці дуже часто віддавали перевагу трофейній зброї перед фуфлом "атєчєствєннава праізводства". У 1944-у у них же ще не було полонених німецьких конструкторів і зробити автомат "Калачнікава" ще не було кому.
Стрічка RSS коментарів цього запису