
Кузню Сергія можна знайти за характерними звуками. У майстерні чоловік проводить весь свій вільний час. Температуру нагрівання металу визначає за кольором. За словами майстра, коли починає плавитись, зֹ’являються іскри. Найточніша робота – додавання рельєфів у форму.
15 років тому Сергій внаслідок аварії травмував спину. Через це вже не зміг ходити. Спробував працювати з металом, це допомагало позбутися негативних думок.
– Багато людей після трагедії впадало в депресію, але в мене такого не було. Та й робота допомогла, – розповідає коваль про своє захоплення. – Почав збирати інструмент, щось сам виготовляв, книжки спеціальні читав.
За помічника в майстерні теж Сергій Ніколенко, він фактично «ноги» в роботі. Каже, на ногах усе швидше обійти, принести.
Перші шанувальники таланту Сергія – його родина. Оселю він прикрашає власноруч зробленими свічниками та картинами.
20-річний син Олексій також допомагав батькові у кузні.
– Батько – така людина, що завжди буде робити якісно, – зауважує Олексій. – Буває, люди приходять і кажуть, що їм треба зробити так собі, а батько не погоджується, мовляв, слід робити якісно, щоб надовго було.
Сергій Ярешко радить охочим не боятися робити щось нове, відкривати для себе нові світи і ніколи не падати духом.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису