У жовтні у селі Мельники на Чигиринщині, під час традиційних Холодноярських вшанувань Героїв України, Пантеон Героїв у Холодному Яру поповнився шістьма новими монументами. Серед них — горельєф черкасця Павла Собка, відомого волонтера, військового та заступника директора комунального підприємства «Міськсвітло» Черкаської міської ради.
Павло Собко, позивний «Папай», був стрільцем 118-ї окремої бригади територіальної оборони. З перших днів повномасштабного вторгнення він став до лав захисників і брав участь у бойових діях на сході країни. Героїчно загинув на Луганщині.
Як увіковічнювати пам’ять героїв, намагаються вирішити у кожному місті, в кожній області. Водночас на Черкащині особливої уваги заслуговує пантеон, який постав на найвищій точці Холодноярського плато навколо пам’ятного знаку загиблим козакам і козачкам 93-ї ОМБр «Холодний Яр».
Як усе починалося?
На території Свято-Троїцького Мотронинського (чоловічого) монастиря колись був козацький цвинтар, зруйнований в радянські часи.
Весною 2019 р. під час щорічних Вшанувань пам’яті Героїв Холодного Яру Історичним клубом «Холодний Яр» було встановлено пам’ятний знак загиблим бійцям 93-ї ОМБр «Холодний Яр». Почалася повномасштабна московсько-українська війна. Наприкінці березня 2022 р. під Харковом загинув Георгій Тарасенко, командир добровольчого батальйону «Фрайкор», який заповів похоронити себе в Холодному Яру, що і зробили.
Весною 2019 р. під час щорічних Вшанувань пам’яті Героїв Холодного Яру Історичним клубом «Холодний Яр» було встановлено пам’ятний знак загиблим бійцям 93-ї ОМБр «Холодний Яр».
Після цього було вирішено зробити Меморіал козакам-добровольцям (Пантеон Героїв). Тут було встановлено перші чотири пам’ятні горельєфи, зокрема, Олегові Куцину, Андрію Жованику, Дмитру Коцюбайлу, Тарасу Бобаничу, згодом Юрію Дадаку, Юліану Матвійчуку, Олегу Собченку, Денису Антипову, Павлу Наконечному, Віктору Шарому, Олексію Рубцову та Олександру Пастуху. Так створилася перша локація (площадка) з одного центрального пам’ятника загиблим та дванадцяти пам’ятних горельєфів конкретним Героям. Але війна триває і щороку кількість пам’ятних знаків збільшується…
Ми спілкуємося з керівником Нацпарку Холодний Яр та співголовою Історичного клубу «Холодний Яр» Богданом Легоняком. Він показує карту Холодного Яру, та згадує перші Вшанування Героїв, які започаткував Історичний клуб «Холодний Яр» ще в далекому 1995 році.
– Давайте починати з концептуальних моментів. Це не тільки про Пантеон, а про Холодний Яр в цілому. Один із найбільших популяризаторів Холодного Яру — це Тарас Григорович Шевченко. Він написав поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр». Поема «Гайдамаки» присвячена подіям Коліївщини 1768 року, а вірш «Холодний Яр» є роздумом про соціальну несправедливість та занепад духу боротьби. В цих творах він і оспівав гайдамаків... До Тараса Григоровича Шевченка слово «гайдамаки» було лайливе, нікчемне. Другий — це однозначно Юрій Горліс-Горський, який написав свій, образно кажучи, твір, але це все ж не художня річ, це документальна річ. Всі ті події, які він описав, він писав зі спогадів учасників, або безпосередньо брав участь у тих подіях. І все те було підтверджено.
– Також серед постатей популяризаторів Холодного Яру – це Олександр Найда, який був довгий час лісничим Креселецького лісництва. А згодом це став робити політичний діяч, історик і дослідник Роман Коваль. Він підняв на вищий рівень всю цю тему визвольної боротьби. У своїх дослідженнях він підняв цілий пласт історії. Можливо, сам не уявляючи наскільки велику роботу він проробив. А все починалося лиш зі знайомство з історією і встановлення пам’ятних знаків. Зокрема, на місці останнього бою отамана Василя Чучупака на «Кресельцях», що знаходяться в західній околиці села Мельники в Холодному Яру. Це були ще 90-ті роки. Звідти все й пішло…
Богдан Легоняк лукавить, скромно замовчує свою постать. Власне, Богдан Легоняк зробив значний внесок у збереженні Холодному Яру як науковець і еколог, який досліджував його біорізноманіття, а також як ветеран-патріот, чия діяльність надихала молодь. Він більше 30-ти років був керівником філіалу «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», де працював над збереженням його унікальної природи та історико-культурної спадщини, і як колишній воїн добровольчого батальйону «Карпатська Січ», він активний у військово-патріотичному вихованні молоді. Проте про себе він воліє не говорити. Більше говорить про сам Холодний Яр.
– Тут постійно переплітається природа і історія. Міркували тут створити спочатку історичний заповідник згодом природний, але найкращим варіантом було вирішено створювати тут Національного природного парку, більше 30-ти років тривав цей процес і врешті решт добилися створення Нацпарку, – пригадує Богдан Легоняк.
Національний природний парк «Холодний Яр» на Черкащині було створено указом Президента України від 1 січня 2022 року. Метою створення є збереження унікальних природних та історико-культурних комплексів, зокрема реліктового лісового масиву, а також розвиток екологічного та туристичного потенціалу регіону, – ред.
4 жовтня 2025 року у Холодному Яру відбулося XXXI вшанування Героїв — подія, що вже стала щорічною традицією та символом поваги до борців за волю України.
Про історичний клуб «Холодний Яр»
Богдан Легоняк вважає, що одним з подвижників популяризації Холодного Яру є Історичний клуб «Холодний Яр» на чолі з Романом Ковалем. Це об'єднання вчених, краєзнавців, митців, письменників, журналістів, кінорежисерів, літературних критиків, громадських діячів…
До речі, одному з керівників Історичного клубу було першому встановлено пам’ятний горельєф на Пантеоні у Холодному Яру, це Олегові Куцину-“Куму” – 1-му віце-президентові Історичного клубу “Холодний Яр”, засновникові та командирові батальйону “Карпатська Січ”, згодом 49-го Окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ України “Карпатська Січ”, засновнику і першому командиру Легіону Свободи.
– Він дуже любив Холодний Яр, був його частим гостем, вчив нас, що велика війна з москалями буде, казав, що треба проходити вишколи і готуватися. У 14-му році Олег Куцин створив чоту «Карпатська Січ». Добровольчий підрозділ, в який пішли воювати на добровольчих засадах не військові, а звичайні люди. Воювали вони поряд з 93-ю ОМБр. Згодом «Карпатська Січ» влилася в 93-тю бригаду. Коли Олега поранили, комісували, він поставив за мету собі дати звання бригаді «Холодний Яр». А що тоді військові знали про Холодний Яр? Знали, що є така назва горілки. І все. Було проведено велику просвітницьку роботу, тут побували командири бригади та офіцери і врешті всі згодились, що це потрібно. І до Дня Незалежності в 2018 році 93-ій ОМБр було присвоєно таке звання. А в весною 2019 року було поставлено пам’ятник полеглим козакам і козачкам бригади на найвищій точці Холодноярського плато біля монастиря. Проте це місце виявилося якимсь особливим.
У березні 2022 року на в Холодному Яру на плато біля Мотронинського монастиря відбулася церемонія прощання з харків'янином Георгієм Тарасенком. Він очолював добровольчий підрозділ "Фрайкор" і з початку повномасштабного вторгнення рф обороняв Харків. У боях за своє рідне місто він і загинув, захищав Україну ще з 2014-го року. У 2017-му, коли йому виповнився 21 рік, створив та очолив цей добровольчий підрозділ "Фрайкор". Під його командуванням він здійснив 7 бойових ротацій на Донбас.
Георгій був активним учасником громадсько-політичного життя, одним із засновників ветеранських маршів до 14 жовтня та 24 серпня в місті Харкові. Похований, відповідно до його заповіту
«Да Вічні», «Хаммер» та інші. Що маємо сьогодні?
На сьогодні вже на Пантеоні 24 горельєфи та два пам’ятники полеглим. Було збудовано ще одну площадку де встановлено пам’ятник полеглим бійцям нацгвардії 31-го полку та 12 пам’ятних горельєфів Героям. Назвемо їхні імена: Дмитро Букарьов, Андрій Воробкало, Володимир Карась, Ярослав Стрілець, Олексій Назарчук, Володимир Любуня, Тарас Кузьмін, Павло Собко, Сергій Коновал, Руслан Стороженко, Степан Педченко та Олександр Ющенко. І два пам'ятника на могилах Георгію Тарасенку та Андрію Луговому.
– Чому поховано двоє, а інші лише увіковічнені в горельєфах? Питання складне, делікатне. Адже не всі рідні згодні на таке. Повинен був бути заповіт героя. Тож лише Георгій Тарасенко і Андрій Луговий поховані тут. Луговий житель Черкас, але жив в Головківці, загинув на Курщині і родина вирішила поховати тут. Тут важливо, щоб це була бойова втрата і родина була згідна, щоб поховали. Але ж це місце, куди не щодня прийдеш провідати могилу. Тому і могил небагато. А горельєфи? Це почалося якось само собою. Запланували встановити горельєфи нашим друзям-побратимам Олегу Куцину та Андрію Жованику. Про це дізналися побратими Да Вінчі, Хаммера, і зразу, а давайте поставимо і їм. Повторюся, важливо, щоб це була бойова втрата і щоб родина, побратими також долучалися коштами. Разом оголошуємо збір і встановлюємо. Головний автор проєкту Ігор Симак, скульптор і художник.
Батько загиблого військовослужбовця, засновника табору "Поклик Яру" — "Історика", Юрій Наконечний, поділився спогадами про сина:
– Він воював у складі Сил Спеціальних Операцій, 73 морському центрі, виконували диверсійні роботи в тилу ворога. Він був унікальною людиною і патріотом, який в один момент зрозумів, що державу може змінити лише відповідальна молодь. Але щоб така молодь була, її треба виховувати. Я бачу результат його праці, його вихованців, які свідомі і відповідальні. Де б я не був, я бачу його сліди і згадую, де ми були разом. Він завжди в моєму серці, і завжди зі мною. Він просив у заповіті, щоб не було пам'ятника, щоб Холодний Яр був місцем звитяги, а не скорботи. Але мене попросили його побратими, і я погодився з цією ідеєю.
Віце-президент Історичного клубу «Холодний Яр» Леся Островська пригадала 2018 рік. Разом, із тоді ще живими Олегом Куциним та тодішнім комбригом 93-ї Дмитром Брижинським, вони відкривали пам'ятник 93-й ОМБр «Холодний Яр».
– Минуло декілька років. У мене за спиною, у вигляді пам'ятників, стоять мої найближчі друзі-побратими. Я дуже шаную Холодний Яр, бо мені довелося зустрітися в ньому з Героями: Олегом Куциним, Андрієм Жоваником, «Да Вінчі», «Хаммер» стояв поруч на вшануваннях. Зараз ми маємо місію: продовжувати всі цілі, продовжувати сенс життя у боротьбі, як заповідали наші друзі. І увіковічнювати їх пам'ять в таких от пам’ятниках.
Серед тих, хто приїхав на Чигиринщину, – Валерій Чепурний з дружиною. Сам він з Черкас. У 2014 році Валерію вдалося вирватися з Іловайського котла. Далі були бої за Дебальцеве, потім – важке поранення. Лиш нещодавно він демобілізувався.
– Дружина он стежить за мною, щоб не говорив з хлопцями про важке… А як не говорити, якщо були і поранення, контузії, й своє, і чуже. Тому зараз лишити хлопців так не можу. Чим можу, допомагаю побратимам, їжджу, інколи й з дружиною на схід. А що треба хлопцям насамперед? Зараз це дрони. Та й сам розумію, що без вибухів інколи не можу. Треба чути фронт. Але, звісно, треба якось відволікатися, бо ніяка людина не витримує. Тому ось і вирішили поїхати, прогулятися, - каже Валерій Чепурний, який водночас наголошує на необхідності створення подібних пантеонів.
Сьогодні це історико-культурна територія. Це земля - пам'ятка археології державного значення Матронинського городища скіфської доби.
– Це землі державні, віддані незаконно в оренду монастиреві, і вони цим маніпулюють. Вони не дозволяли нам нічого там робити. Але просто є наша політична воля. Ми зуміли переконати владу, що тут буде Україна.
Письменник, дослідник Визвольної боротьби першої половини ХХ століття Роман Коваль розповів про працю Історичного клубу «Холодний Яр», який він очолює. Заповідне урочище Холодний Яр на Черкащині, завдяки багаторічній діяльності клубу перетворено на меморіальну територію, де щороку відбуваються вшанування Героїв. Роман Коваль може говорити довго, називає безліч імен Героїв, і пояснює доцільність розташування пантеону саме в Холодному Яру.
— Про необхідність створення Пантеону Історичний клуб «Холодний Яр» говорять із 1997 року. Своєрідним Пантеоном став Холодний Яр, що розкинувся на землях заповідника «Чигирин» та Мельничанської сільської ради, а тепер і Національного парку «Холодний Яр».
Тут ми та наші партнери відродили могили гайдамацького отамана XVIII ст. Гната Голого, Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, братську могилу у Мельниках, в якій поховано козаків-холодноярців Петра Токовенка, Прохора Деркача, Руденка, Гаврилка «Полтавця», могилу сотника полку гайдамаків Холодного Яру Івана Компанійця — в Мотриному монастирі. Поставили пам’ятники загиблим отаманам та повстанцям у Мельниках (два на місці останнього бою Василя Чучупака та три у центрі Мельників, серед них поручнику Юрієві Горлісу-Горському, родині Чучупаків та козакам і козачкам Мельників, які полягли за волю України), спорудили меморіальний знак полеглим воякам 93-ї ОМБр «Холодний Яр» — на холодноярському плато, кобзареві Тарасові Силенку — біля дуба Максима Залізняка.
Що в майбутньому?
На сьогодні вже є 16 замовлень на горельєфи на наступний рік. Цьогоріч вдалося встановити 12-ть…
– Так, як мені Роман Коваль делегував повноваження голови оргкомітету Вшанувань Холодноярських Героїв. Тож до мене люди і звертаються, – каже Богдан Легоняк.
Він показує на карті зелену ділянку. Каже, тут був колись козацький цвинтар. Каже: тут можна поставити ряд пам’ятників-горельєфів, а тут може бути військовий меморіальний цвинтар. А монастир треба відродити чоловічим при якому організувати, як колись було, шпиталь – реалібітаційний центр для поранених бійців. Це був би цілий комплекс, - каже представник Історичного клубу «Холодний Яр».
– Все, що ми маємо на сьогодні – це все люди. Хтось дає кошти, хтось сировину. Немає такого, щоб хтось один прийшов і все зробив. Тут все робиться громадою. І постійно йде робота. Люди хочуть мати урочисте місце, щоб просто прийти і побачити своїх Героїв. Сам Бог велів це робити в Холодному Яру. І тому матеріал, сировина, робота, кошти - все знаходиться і робиться. Незважаючи на те, що більше сотні тисяч гривень коштує один горельєф. І сьогодні бачимо, що в час традиційних щорічних Вшанувань Холодноярських героїв це стає обов’язковим місцем вшанувань, – каже Богдан Легоняк.
Цьогоріч пам’ятники в Холодному Яру вдалося встановити лише 14 травня — за кілька днів до традиційних ХХХ вшанувань героїв. Як зазначив Роман Коваль, президент Історичного клубу «Холодний Яр», торік це вдалося зробити за тиждень до події, а нині через дощі — з затримкою
Історик і громадський активіст з Маріуполя, Голова правління «Фонду оборони країни» Сергій Кутняков звернув увагу на Укази попереднього і теперішнього президентів у 2015 і 2020 роках щодо потреби створити відповідний Меморіал/Пантеон.
— Формування системного підходу до меморіалізації пам’яті, перенесення поховань, ритуальних обрядів, розробки майбутніх архітектурних проєктів меморіальних комплексів — це і є вшанування всіх поколінь українців, видатних представників нації всіх часів, — зазначив спікер.
Сергій Кутняков також акцентував на потребі створення Пантеонів Героїв і видатних земляків у областях і містах України.
Історія Пантеону Героїв у Холодному Яру показує, як важливо, коли люди самі об’єднуються задля збереження пам’яті. Без державних програм чи великих коштів громада, побратими, родини й волонтери власними силами створюють місце, де вшановують тих, хто віддав життя за Україну. Кожен встановлений пам’ятник — це прояв вдячності, спільної праці й віри в те, що пам’ять про героїв має жити. Саме така ініціатива знизу об’єднує суспільство й показує, що українці вміють разом берегти свою історію.
Захід, ідейним натхненником якого був загиблий захисник України, провели в Холодному Яру. Центральний вогонь – це велика ватра, а «кордони України» - це живі люди із смолоскипами.
Фото "Прочерку", а також фейсбук Богдана Легоняка та Романа Коваля, kholodnyi-yar.org
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Improving Media Resilience in Ukraine Project.
Implemented by Fondation Hirondelle (Switzerland) and IRMI, Institute for Regional Media and Information (Ukraine).
Funded by Swiss Solidarity
