реклама
B.E.S.T. Bukovel 2026

Старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України, кандидат історичних наук, етнологиня Оксана Косміна, котра майже сорок років досліджує українську матеріальну культуру, розповіла в інтерв'ю «Укрінформу» про атрибути української культури та міфи. При цьому, згадали і за Черкащину.

24dde15--ksana--osmina

- Є науковці, які стверджують, буцімто на теренах України вишиванка існувала завжди. І на підтвердження цього наводять фігурки чоловіків, що нібито танцюють гопак – й одягнені у вишиванки. Їх знайшли під час розкопок біля села Мартинівка Черкаської області.

- Їхала сьогодні до вас в "Укрінформ" на інтерв'ю і саме з цього хотіла розпочати. Коли я на лекціях розповідаю про міфи, пов'язані з вишитою сорочкою, то починаю саме з цього прикладу. Це теж один із таких міфів, який вірусно поширився завдяки нашим мистецтвознавцям-українофілам.

- Чому?

- Дуже часто в Україні вчені й не дуже вчені люди зорову подібність сприймають як доконаний факт. Або – як якесь запозичення, або – як якусь традицію, що має тяглість у часі. В даному випадку з VI-VII століть нашої ери, хоча дехто іде ще глибше, аж до часів трипільської культури.

- Але ж ми маємо зображення мартинівських чоловічків!

- І що з наукової точки зору це доводить? Це – срібна бляшка з фігурками якихось чоловічків, одягнених у щось… Усе. Крапка!

- Але ж ми бачимо, на цих фігурках – по грудях – є якийсь декор!

- Ви впевнені, що це одяг? А який саме одяг: натільна сорочка, жупан, кафтан чи бозна-що ще?… Впевнено важко сказати. Що це за декор? Якою технікою виконаний? Із зроблених по грудях насічок аж ніяк не випливає, що це саме вишита сорочка. Такому твердженню немає жодних доказів.

- Але ж поважні українські мистецтвознавці й модні мисткині наполягають: будь ласка, у сиву давнину ось такі були сорочки. І це доводить безперервну тяглість вишиванки – від часу скіфів, пізнього гальштату та раннього латену, до ХІХ – початку ХХ століття…

- Сьогодні я спеціально захопила на інтерв'ю книжку "Давнє вбрання на Волині" Галини Стельмащук. ЇЇ автор, доктор мистецтвознавства, стверджує, що "фігурки з Мартинівського скарбу вказують на те, що чоловіча сорочка мала широку вишиту манишку. Однак, цей скарб знайдено у с.Мартинівка Канівського району на Черкащині. Тому не можемо стверджувати, що волинські сорочки були вже вишиті у VI-VII століттях. Хоч дуже хотілось би провести паралелі з вишитими широкими манишками на сорочках волинян навіть першої половини ХХ ст."

Тобто дослідниця ні на хвилину не сумнівається, що це сорочка, яка має вишиту манишку. І що: за її логікою, на Черкащині сорочки вже у VI– VII століттях мали вишиту манишку? І це не єдиний мистецтвознавець, який про це пише.

6d58032--artinivka.-igurki,-znajdeni-v-s

- Не вірю, що таке доктор наук може написати!

- І пересічний громадянин читає це, що написала професорка Львівської національної академії мистецтв, академік Національної академії мистецтв України, і, звісно, сліпо вірить!

Ось, будь ласка, наочний приклад – "науково-популярної" літератури, яка стосується одягу, історії одягу на теренах України. І міфи про подібних "чоловічків" тільки ширяться й ширяться сьогоденням.

Мене засмучує, коли про це йдеться й у підручниках для студентів, коли без будь-яких сумнівів, як доконаний факт, пишуть про вишиту на грудях сорочку на зображеннях східних слов'ян VI-VII століть.

реклама

Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
+2 #1 Абрек 03.03.2020 17:12
Сама не знає як, аби не так :sad: Вирішила прославитися :eek:
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100