У Цвітковому розпочався демонтаж паровозного депо

05 березня 2020, 13:05

Робітники депо Шевченка почали демонтаж обладнання паровозного депо Цвіткове.

Про це з’явилося повідомлення на фейсбук-сторінці Асоціації збереження історії залізниць України.

«Просто зараз Укрзалізниця чинить мародерські дії щодо об'єкту культурної спадщини – паровозного депо Цвіткове Одеської залізниці, в якому місцевою громадою, Черкаською обласною адміністрацією і громадськими організаціями ініційовано процес створення музею-заповідника. Вимагаємо припинити демонтаж будь-якого обладнання», – пишуть представники асоціації.

Про історію проблеми розповідає городищенський журналіст Володимир Чос.

«Коли режисери створюють історичний фільм, де в кадрі має з’явитися паротяг – на зйомки вони їдуть до селища Цвіткове Городищенського району, – пише Володимир Григорович. – Тут діє унікальна ремонтна майстерня, де реставрують стародавні паровози та локомотиви, дарують їм нове життя. Це діючі, повністю працездатні експонати. Тому і знімали тут широко відомі стрічки «Матч» і «Поводир». Справжній Голівуд у Цвітковому! В масовці знімалися місцеві жителі – отримували по 100 гривень на день. Кіношники раділи, що цвітківчани грають із першого дубля.

Ентузіасти, що об’єдналися в Асоціацію збереження історії залізниць України, мріють створити тут музей залізничної техніки. Кажуть, що депо на станції Цвіткове є найкращим місцем. Адже розташоване поблизу географічного центру країни та має кілька перспективних маршрутів для розвитку туристичного потенціалу за рахунок запуску ретропотягів. В колекції перебувають паровози – три з яких у єдиному екземплярі на мережі залізниць України, тепловози – найстарші у своєму класі й останні з діючих, більше десяти різних вагонів віком понад 50 років. І це далеко не повний перелік історичних експонатів, які є в наявності.

Проте останнім часом над майстернею та усім депо нависла загроза ліквідації. Реставратори бояться, що вся техніка загримить на брухт.

Розповідає реставратор паровозів Володимир Бердников: «Укрзалізниця виживає нас звідси! Спочатку господарсько-правові відносини провадилися на засадах взаєморозуміння, за що ми вельми вдячні керівництву депо ім. Шевченка і Одеській залізниці. Оплата за перебування нашої ретротехніки здійснювалася нами у повному обсязі. Але з 2016 року існує спірне питання, стосовно вартості послуг депо на зберігання локомотивів через різке і необґрунтоване підняття вартості стоянки одного локомотива. Спочатку брали 25 грн на добу з кожної одиниці техніки, потім розцінки весь час піднімалися і тепер вимагають 280 грн! Тобто в рік мусимо платити півмільйона гривень! Хоч ми не маємо прибутків, тому пишемо пояснення, роз’яснення, прохання переглянути тарифи. Проте 4 жовтня від Укрзалізниці отримали лист з попередженням: «На даний час рухомий склад знаходиться на території бази запасу без належних на те правових підстав, пропонуємо в найкоротші строки вирішити питання про його перебування на базі запасу шляхом укладання договору на зберігання або прийняти рішення про його переміщення в інше місце».

Підтримує ідею створення музею діючих зразків залізничної техніки і Цвітківський селищний голова Валерій Полуєв. Адже зацікавленість людей до ретропотягів величезна. В усьому світі подібні музеї дуже популярні.

«Наше депо – родзинка селища», – говорить пан Валерій. Розповідає, що у 1980 роках тут було більше сотні паровозів. Одні кудись забрали, інші на метал порізали. Коли на станції Знам’янка вирішили поставити пам’ятник паротягу, то на п’єдестал підняли паровоз із Цвіткового. Тут розташоване локомотивне депо Цвіткове. Його майно Укрзалізниця хоче перевезти до Чернігівської області. Цвітківчани бояться, що з ліквідацією депо позбудуться роботи і будь-яких перспектив. У Цвітковому живуть 1042 людей. Сюди ходять на роботу з сусіднього хутору Чубівка. Якщо забрати звідси депо, то мисливці за металом усе розтягнуть. Дев’ять паровозів тут у власності Одеської залізниці. Четверо належать Асоціації збереження історії залізниць. Два паровози зроблені як котельня – можуть обігріти усе Цвіткове.

Цвіткове своїм народженням зобов’язане залізниці. У 1876 році одна французька компанія заснувала її відрізок Знам’янка – Фастів. На ньому з’явилося депо, вокзал, чотири будинки. У 1896 році постала ще одна залізнична гілка Цвіткове – Христинівка. Заснувався хутір Слобода, якому пізніше дали ім’я поміщика Митрофана Антоновича Цвіткова, на землях якого він розташувався. Із 1913 року Цвіткове стало вузловою станцією. Раніше кожна залізниця мала депо по ремонту й обслуговуванню паровозів. Утримували зі стратегічних міркувань на випадок війни. Тепер залишилися лише п’ять подібних депо.

Реставрацією паровозів займається сотня ентузіастів. Із них двадцять – найбільш затятих активістів. Це люди різних професій, не завжди пов’язаних із залізницею. Проте збереження залізничної техніки стало головною справою їхнього життя. Живуть у різних містах, але весь вільний час проводять з паротягами у Цвітковому.

Свої паровози реставратори придбали 2008 року після завершення їх експлуатації. Купували за ціною брухту. Кожен важить майже 80 тонн. Вже відновили 4 паровози і 2 тепловозів. Це раритети в єдиному екземплярі на всю Україну! На ремонт кожного витратили три-чотири роки.

Гордість реставраторів – старовинний американський паротяг. Нині він єдиний справний представник своєї серії на європейському континенті. Інший його співбрат знаходиться у музеї США. Майстри-реставратори ставляться до нього, як до живого створіння. Паротяг вантажний, має унікальну конструкцію й історію. У 1943 році радянський уряд попросив США допомогти технікою, адже не вистачало своїх локомотивів. Американці надіслали кілька машин. Після війни СРСР мав повернути майно власнику, проте цього не зробили. Довгий час паротяг перебував на території Казахстану. На початку 1990 років його доправили в Україну, хотіли здати на металобрухт. Проте реставратори подарувати йому друге життя.

Із 2011 року ретро-потягом возили людей у безкоштовні ретротури. Організували більше 20 поїздок. Ремонтують їх в цеху, збудованому ще у війну при німцях. За нього воюють вже третій рік. Писали листи і в Кабмін, і в Укрзалізницю. Не вимагають допомоги – лише просять, щоб не заважали робити добру справу».

Інші матеріали по темі: