Тож до вашої уваги "Один день із життя психологів, або Чому доба має 25 годин…"
3.00 ранку. Дзвонить мобільний. Сон зникає миттєво. Сьогодні я відповідаю на дзвінки по телефону довіри. Телефонує чоловік і каже, що скоїть самогубство через повішення, і я та людина, яка повинна його вислухати перед суїцидальним вчинком. Але цей чоловік не зрозумів просту річ – він зателефонував до того психолога, який не просто не дасть йому це зробити, а ще й змусить його жити завтра і ще довгі роки… тому, закриваюся на кухні і дві години витягую його із проблем. Десь в 5.00 ранку він починає приходити в себе і каже: «дякую». А я не можу більше заснути і дістаю тести, які принесла з роботи щоб порахувати.
8.30 ранку. 5 осіб приїхали з різних районів Черкащини на проходження тестів на службу. Проводимо бесіду. Колеги роздають тестовий матеріал. Найважчим виявляється питання: Одинадцятий місяць року – це квітень, травень чи листопад. Троє із п’яти впевнені, що це квітень.
10.00 у мене новий етап у житті. Я – викладач на кафедрі психології діяльності в особливих умовах. У мене прекрасна група студентів і вони всі приходять на мої лекції. Але я психолог-практик, тому від кількості реальних ситуацій, які я їм розповідаю ми забуваємо про теорію. Вірю, що вони будуть чудовими психологами, а я допишу свою дисертаційну роботу.
13.00 мій колега Руслан сьогодні чергує в мобільно-оперативній групі. Це така група, яка виїжджає на різні події протягом доби, але телефон за яким тебе можуть викликати доводиться цілий день тримати в руках і бути готовим швидко виїхати у будь - яку точку Черкаської області. Руслан їде «на спробу самогубства». Підліток стоїть на балконі і погрожує зіскочити вниз. Причина – він опублікував пост в соцмережі, а друзі не поставили лайк. А йому хочеться уваги. Руслан переконує, що після того, як він спуститься до рятувальників і сфотографується з ними, то про нього напишуть всі ЗМІ і будуть про нього говорити. Хлопець погоджується…
14.00 тактико-спеціальні навчання. Інший мій колега, Іван бере валізу психолога і виїжджає на об`єкт, де за легендою відбувається пожежа. Його задача – практично відтворити дії психолога при виникненні будь - якої ситуації і допомогти постраждалому населенню або рятувальникам. Та найбільше питань по валізі. Кожен вважає за потрібне запитати чи є коньяк (для зниження рівня стресу). Ми не зізнаємось...
15.00 в кабінет начальник одного з підрозділів заводить рятувальника і зі словами: - «Леся, допоможи йому!» - швидко закриває за ним двері. В нього в очах не просто відчай, а вже «точка неповернення» і він може скоїти будь що. Починаю із загальних запитань, але він не реагує. Причину, чому такий пригнічений не називає. Я здогадуюсь, що з ним: або кредитні зобов`язання, або сімейний конфлікт. Виявляється два в одному. Не просто кредит а неймовірна сума боргу і як наслідок дружина прагне розлучитися. Дві години шукаємо шляхи виходу із даної ситуації. Телефонуємо дружині і працюємо всі над проблемою. Вихід є завжди і заради цього варто жити.
17.30 по ідеї то закінчення робочого дня, але не в нашій службі…На телефон довіри поступає дзвінок. Жінка просить допомоги. Панічні атаки, які не дають нормально сприймати навколишній світ. Руслан залишається працювати.
18.00 у мене зустріч із психологами-волонтерами, які можуть залучатися на допомогу при великій кількості постраждалих, а ще звіти, підготовка тренінгів і занять.
Р.S. Моя донька, у першому класі переконувала вчительку, що доба має 25 годин. Вчителька не могла зрозуміти чому. Але дитина їй пояснила, що мама, як приходить з роботи завжди каже, що у психологів-рятувальників день не закінчується ніколи!
Про це повідомляє сайт УДСНС України в Черкаській області.
реклама
