Ось як розповідає про це учасник святкування Микола Кулик: «У Всесвіті ми, здається, були єдині зі своїм Купайлом. У всякому випадку, так це виглядало з ближнього космосу…
Але якщо це навіть і так, то все одно - надважливо не втратити ту тонку і ледь видиму нитку, той місток між теперішніми НАМИ і тодішніми НИМИ. Тому, попри все, Купайло в Легедзиному таки було… Невеличке, карантинне, камерне, якщо хочете, але було! І їхали з Одеси, і їхали з Києва… Їхали Друзі! І це – головне!
І знову, як завжди, все переплелося в тісний клубок… Фотосесії, маски, куліші, ватри, актори і, вже традиційно – щирість…»
Хтось невідомий поклав букет дорогих темно-червоних троянд біля пам'ятника в місці, де 1920 року пролилася кров повстанців проти московських більшовиків...
Директор Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура» Владислав Чабанюк відзначає ще одну цікаву деталь цих днів у Легедзиному: «Хтось увечері зупинив авто на трасі, біля нашого музею (наш сторож за ним спостерігав). Підійшов до “пам’ятника з боронами” і заклав межи їхні зуби великий букет троянд (пам’ятник повстанцям-землякам з кількох сусідніх сіл, що восени 1920 року збройно виступили проти большевиків). Сторож чоловіка не впізнав і не догнав (аби подякувати:) Але це точно наша людина!»
Не чекаючи від влади ні на гроші, ні на «офіційні візити», громада Черкащини відроджує традиції і береже пам’ять про Визвольну боротьбу. Так, скажімо, у Трахтемирові під Каневом торік невідомий обстріляв пам’ятник звитяжцю над московитами гетьману Сагайдачному і обірвав синьо-жовтий прапор на ньому. Відтоді хтось, так само невідомий, пов’язує на ньому синьо-жовті стрічки і приносить квіти…
Черкащина вміє шанувати рідну мову, традиції і культуру в цілому…
Ярослав ЗВЕНИГОРА, фото Миколи КУЛИКА
реклама
Коментарі
Гарне село дуже мудрих людей!
Стрічка RSS коментарів цього запису