Пішов з життя Верховський Михайло Миколайович. Про це інформує у «Фейсбуці» Сергій Пасічник.
«В пам’яті Михайло Миколайович завжди залишиться таким, як в студентські 90-ті - завжди в доброму гуморі, ерудований, прекрасний лектор і чудова людина. Ніякої дріб'язковості в характері, гармонійне поєднання стоіка й епікурейця. Він ніколи не прагнув висуватися на передній план, завжди радів успіхам своїх колег і студентів. Саме Верховський запустив на істфаку велику серію мандрівок по Україні. Ще коли внутрішній туризм не був в тренді.
Ще коли Батурин був в руїнах, а Кам'янець і Білгород – не дуже модними фортецями, десь в чорта на рогах. Саме тоді формувалося оте відчуття належності до історичного братства.
В старих автобусах, джинсовках і спортивних костюмах, біля багаття з кулішом і за чаркою горілки. І якщо зараз і маю якийсь моральний фундамент, то немалу кількість цеглинок туди заклав Михайло Миколайович», - пригадує науковця Сергій Пасічник.
Прощання відбудеться 5 жовтня з 12.30 до 13.30 в Будинку траура
Згадують викладача і в університеті:
Після тяжкої хвороби на 74-му році обірвалася земна дорога колишнього викладача нашого інституту, талановитого і досвідченого педагога Михайла Миколайовича Верховського. Ця звістка гострим болем відгукнулася у серцях усіх, хто знав його і працював з ним.
Шлях в освіті він розпочав вчителем школи, працював заступником директора професійно-технічного училища, директором Черкаської школи № 9. З 1988 року і до виходу на пенсію його біографія пов’язана з Черкаським педагогічним інститутом (нині – Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького), де він працював на історичних кафедрах. Був серед тих, з кого у 1994 році починався наш істфак – нинішній інститут.
Лекції та практичні заняття Михайла Миколайовича відзначалися насиченістю, цікавими та достовірними фактами і завжди були захоплюючими і неповторними. Він любив студентів і вони любили його. Керував краєзнавчим туристсько-екскурсійним клубом «Одісей», кожного року організовуючи зі студентами подорожі історичними місцями Черкащини і України.
Михайла Миколайовича знали як чуйну і освічену людину. Йому були притаманні вроджена інтелігентність, гідність і висока людська порядність. Він ніс людям світло і добро. Таким він залишиться в нашій пам’яті.
Нехай його душа упокоїться з миром. Царство небесне", - йдеться в тексті колективу навчально-наукового інституту міжнародних відносин, історії та філософії, викладачів і студентів минулих років ЧНУ.
Коментарі
В тому затхлому парткомному "середовищі", яким був (і є?) "істфак" (як амбійційно звучить!) "ЧДПІ ім 300 річчя "воз'єднання"" (автор Б. Хмель) саме Михайло Миколайович вирізнявсь живістю думки, інтелектом, ерудицією та майстерною подачею нвчального матеріалу.Без дешевого панібрацтва й загравання. Бо поважав і цінив і Себе, і Нас. І вчив цьому(!).
"З Верховським - та будь-куди", бо порядна цікава людина - як керівник і як добрий товариш "на виїзди". З ним було КЛАСНО всюди - і в аудиторії, і на роскопі, і в підшефному колхозі. Не безалаберно анархічно, а саме Достойно у всіх Сенсах.
___ ЦІНУЄМО, ПАМ'ЯТАЄМО.
Стрічка RSS коментарів цього запису